Богдан Хмельницький. Легенда і людина

Козаки повиннi були з’еднатися з королiвським вiйськом, що складалося переважно з чужинцiв пiд командуванням довiрених королю людей, а тому це вiйсько не слухало б наказiв Речi Посполитоi та пiшло б за Владиславом проти татар i навiть проти туркiв, з якими королю довелося б неминуче воювати, якщо б вiн зачепив татар».[79 - Там само.]

Образ Хмельницького, який постае зi сторiнок «Історii вiйни козакiв проти Польщi», не е однозначним. З одного боку, автор вказуе на вiйськовий талант Хмельницького. Козацький вождь умiло керуе козацькими вiйськами, йому вдаеться виграти чимало битв.

Вiн проявляе винахiдливiсть, у деяких випадках застосовуе незвичнi прийоми ведення вiйни. Вiдзначае Шевалье й полiтичний талант Хмельницького. Той умiе знайти спiльну мову серед своiх, органiзувати схильну до анархiзму козацьку масу. Також Хмельницький непогано веде гру iз чужими можновладцями, використовуе протирiччя серед них.

Але, з iншого боку, козацький вождь представлений як пiдступна людина. Демонструючи на словах вiрнiсть королю й владi Речi Посполитоi, вiн часто вводить iх в оману, пiдтримуючи зв’язки iз нехристиянськими володарями.

Гетьман може очорнити своiх конкурентiв, вдавшись до обману. Варто говорити й про його безпринципнiсть, коли вiн легко йде на союз iз татарами й турками, якi перед цим були ворогами украiнцiв.

Вважайте – перед нами постае полiтик макiавеллiвського штибу. Чи сприймати такого полiтика позитивно, це питання. Тим паче, коли цей полiтик руйнуе одну iз найбiльших християнських держав Європи, що в очах Шевалье не могло бути позитивом.

Пiдсумовуючи сказане про те, хто писав про Хмельницького в серединi й другiй половинi XVII ст., можемо констатувати, що це переважно були польськi та захiдноевропейськi автори. Вiйна пiд проводом цього вождя сприймалася ними як вiйна громадянська. Бо справдi, якщо виходити з розумiння тодiшнiх полiтичних реалiй, то воювали мiж собою мешканцi однiеi держави – хоча й здiйснювалося це не без зовнiшнього втручання.

Ця громадянська вiйна не сприймалася позитивно, адже вона руйнувала Рiч Посполиту, яка для багатьох цих авторiв була «iхньою державою» i до якоi вони мали сентимент.

Персона Хмельницького переважно трактувалася неоднозначно. З одного боку, автори вказували на здiбностi козацького гетьмана. Інодi вiн постае як умiлий полiтичний дiяч, що вмiе досягати свого. Проте в основi його успiхiв е не лише талант, а й пiдступнiсть, хитрiсть, полiтичний аморалiзм.