Богдан Хмельницький. Легенда і людина

Лазар Баранович

З-пiд його пера вийшло чимало книг. Це – збiрки проповiдей «Меч духовний» (1666, 1668 рр.) «Труби словес проповiдних» (1674, 1679 рр.), «Трiдiон» (1685 р.), полемiчний твiр польською мовою «Нова мiра староi вiри» (1676 р.). Також вiн е автором поетичних збiрок, писаних польською мовою: «Житiя святих», «У вiнець Матерi Божоi», «Стовп вiри», «Книга смертi» тощо. Найбiльш знаним поетичним текстом Барановича е «Лютня Аполлонова» (1671 р.).

Багато уваги цей автор придiляв такiй суспiльнiй аномалii, як вiйна.

«Пожалься, Боже, що свiт закурився,

Це за грiхи Бог на всiх нас озлився!

Брат брату недруг, син батьку ворожий,

Скрiзь недовiра i всi насторожi.

Своеi тiнi жахаються люди —

Грiхи це чинять, пануючи всюди!

Прямуйте, люди, мерщiй до покути,

Не так боятись ви будете скрути.

Бог любий мир вам почне посилати,

Од вас не буде лиця одвертати.

Немов на морi, так хвилi у свiтi,

У тому морi нелегко вцiлiти.

Щоб уцiлiти вiд лютоi хвилi,

Потрiбно злостi покинуть заiлi.

Боже, дай людям святу твою згоду

І по негодi подай нам погоду.

На Украiнi

Постiйно гинуть, Вкраiна – це море!

Воно червоне,

Хто сам – потоне, в гуртi – переборе!

Хай Украiна

Буде едина, татарин хай згине,

Нехай на згоду

Вiзьме угоду, хай любить русина!

Боже, дай згоди святоi Вкраiнi,

Хай Украiна у сiчi не гине!

Вже Украiну в кровi покупало,

Невинним людям надмiру припало.

Мед-молоко по землi хай поплинуть,

Люди мечi хай покрушать i кинуть,

Хай переплавлять гармати на дзвони,

Щоб дзвоном славить тебе на всi гони,

Як пожаданий ти мир подаруеш,

Що завжди дiтям своiм офiруеш.

Дай, Пане, миру, дай конче святого,

Так хочем того по довгому бою!»[86 - Баранович Л. Свiт стрясають грози на людськii сльози // Слово многоцiнне. – К., 2006. – Кн. 2. – С.

Баранович закликае забути про чвари та об’еднатися всiм християнам перед загрозою, яку iм несе мусульманський свiт. Вiн за те, щоб поеднати в цiй боротьбi сили полякiв i украiнцiв. Такий пiдхiд зустрiчаемо у вiршi «Якими бували русь i поляки»:

«Коли читалось Письмо у костьолi

Здiймались д’горi шаблi польськi голi.

Давали ляхи зi зброi пiзнати:

Життя за вiру всi ладнi оддати.

Русин од ляха у тiм не одстане —

За отчу вiру до бою повстане.