Богдан Хмельницький. Легенда і людина

При цьому не варто забувати, що Макарiй та iншi схiднi патрiархи були пiдданими турецького султана й проводили полiтику, вигiдну османськiй владi. Пiд час Хмельниччини, про що далi буде говоритися, на теренах Украiни опинилося чимало православних священикiв з Османськоi iмперii, якi своiми дiями провокували козакiв на вiйну з владою Речi Посполитоi.[89 - Горобець В. «Волимо царя схiдного…» Украiнський Гетьманат та росiйська династiя до i пiсля Переяслава. – К., 2007. – С. 26–27.] Макарiй та його оточення подiляли погляди цих священнослужителiв, що й знайшло вiдображення в Щоденнику Петра Халебського.

Щоденник Павла Халебського з арабськоi був перекладений англiйською («The travels of Macarius», Лондон, 1836), росiйською («Путешествие антиохийского патрiарха Макария», Москва, 1896–1899) та румунською мовами. Украiнського перекладу Щоденника немае – лише перекладенi окремi уривки, якi стосуються Украiни.

У червнi 1654 р., уже пiсля Переяславськоi ради, патрiарх Макарiй разом зi своiм сином Павлом проiжджали украiнськi землi, прямуючи до Москви.

Назад вони поверталися в 1656 р.

Вояж до Московii мав для Макарiя непоганi наслiдки. Іерарх не лише погасив борги патрiархату, а й розпочав значне церковне будiвництво. Грошовi надходження поставили цього архiерея в залежнiсть вiд московськоi влади. У груднi 1666 р. Макарiй взяв участь у церковному соборi, який позбавив московського патрiарха Никона його сану. Повертаючись назад iз Москви додому, антiохiйський патрiарх утратив свого сина Павла, який помер у Грузii.

Але Павло залишив пiсля себе Щоденник, який прославив i його, i батька. Пiсля написання цей твiр довго «пролежав у шухлядi».

Проте Щоденник цiкавий для нас тим, що в ньому знайшли вiдображення уявлення про Хмельниччину серед схiдних iерархiв, якi «працювали з Украiною», проводячи тут вiдповiдну протурецьку й промосковську полiтику (цi полiтичнi орiентацii на той час нерiдко спiвпадали).

Вказанi уявлення, зазнавши певноi трансформацii, набули поширення в козацькому лiтописаннi XVIII ст. Чи це випадково? І чи не заклали схiднi iерархи, якi стали частими гостями в Украiнi пiд час Хмельниччини, певнi iдеологеми, котрi пiзнiше дали знати про себе?

У Щоденнику Павло Халебський говорить, нiби релiгiйнi утиски козакiв стали головною причиною Хмельниччини. З часом ця думка набула значного поширення в козацькому лiтописаннi.