Таємний агент Микола Гоголь

Називалися рiзнi iмена ймовiрних творцiв «Історii…»: Олександр Безбородько, Опанас Лобисевич, Василь Лукашевич, Опанас Маркович, Василь i Григорiй Полетики, Микола Репнiн, Василь i Олександр Ханенки, Архип Худорба, Андрiан Чепа, Михайло Маклашевський та iншi. На пiдставi аналiзу твору можемо констатувати хiба що таке: його автор жив у другiй половинi XVІІІ – на початку ХІХ ст., можливо, навчався в Киево Могилянськiй академii, а також десь у Росii; служив у росiйськiй армii, воював iз турками, добре знав пiвдень Украiни, Молдавiю та Крим; жив на Чернiгiвщинi.

У книзi багато говориться про подii на Стародубщинi – пiвнiчнiй частинi Чернiгiвськоi губернii.

Автор зазначеного твору намагався дати широку картину iсторii украiнського народу, починаючи з найдавнiших часiв. Наприклад, в «Історii русiв» використовуеться традицiйна легенда, нiбито слов’яни походять вiд «племенi Афета» й лише потiм вони роздiлилися на рiзнi народи. Серед цих народiв були так званi козари. Мовляв, називали «Козарами всiх тих, що iздили верхи на конях та верблюдах i чинили набiги; а сю назву дiстали зрештою i всi воiни слов’янськi, вибранi з iх же породи для вiйни та оборони вiтчизни, якiй служили у власнiй збруi, комплектуючись та перемiняючись також своiми родинами».

Отже, «Історiя русiв» використовуе поширену в козацькому лiтописаннi хозарську теорiю. Було намагання представити козакiв, точнiше козарiв, войовничим людом. Вони розглядаються як соцiальний стан, що видiлився серед слов’ян, вправляючись у военному ремеслi. Виходило, що козари – це люди рицарi, якi обороняли вiтчизну.

Автор твору подае свою версiю виникнення назви «козаки» – вiн вважае, що вiдбулося перейменування козарiв у козакiв:

«Цi воiни, часто своiм союзникам допомагаючи, а паче Грекам у вiйнах з iхнiми ворогами, перейменованi Царем Грецьким Костянтином Мономахом з Козарiв на Козакiв, – i така назва назавжди вже у них залишилась».

Тобто козаки е нащадками козарiв, войовничим людом, що виокремився серед слов’янського населення.

Дещо подiбне трактування козацтва зустрiчаемо i в «Тарасовi Бульбi»: тут козаки подаються як такi собi лицарi, що вийшли iз слов’янського середовища.

Вiдповiдно до iсторiософськоi концепцii автора «Історii русiв», Давньоруська держава – це держава русiв украiнцiв, Русь е iхньою питомою етнiчною назвою. Автор «Тараса Бульби» теж широко використовуе термiн Русь, руська земля («русская земля»).