Таємний агент Микола Гоголь

Поляки нiчого iм i нам не давали нi на жоден пенязь, а заслуги нашi i предкiв наших, сподiянi Полякам в оборонi i поширеннi Королiвства iхнього, вiдомi суть цiлiй Європi та Азii; та й самi Поляки хронiками очевидно тее доводять».

У творi спецiально акцентуеться увага на невдячностi полякiв. Вони не лише не оцiнили заслуг козакiв, але й почали iх гнобити. В «Історii…» читаемо: «…пролита за них (тобто за полякiв. – П. К.) кров наша i винищенi на ратних полях тисячi i тьма воiнiв наших нагороджуються од Полякiв самим презирством, гвалтуванням i всiх родiв тиранствами.

І коли ви, о брати нашi i друзi, коли не бачите приниження свого вiд Полякiв i не чуете ганебних титулiв, наданих вам од них, себто титулiв хлопа i Схизматика, то згадайте принаймнi недавнi жертви предкiв ваших i братii вашоi, зраджених пiдступнiстю та запроданством i закатованих Поляками найнечуванiшим варварством».

Далi маемо «мiфологiю страждань», розповiдi про те, як козаки-украiнцi страждали вiд рук полякiв: «Згадайте, кажу, спалених живцем в мiдному биковi Гетьмана Наливайка, Полковника Лободу та iнших; згадайте обдертi i вiдтятi голови Гетьмана Павлюги, Обозного Гремича та iнших; згадайте, нарештi, Гетьмана Остряницю, Обозного Сурмила, Полковникiв Недригайла, Боюна i Риндича, котрих колесували i живим жили витягали, а премногих з ними старшин ваших живих же на палi наткнули та iншими найлютiшими муками життя позбавили.

Не забувайте, братiе, i тих безневинних немовлят ваших, яких Поляки на гратах смажили та в казанах варили. Всi тii страстотерпцi замученi за вiтчизну свою, за свободу i вiру батькiв своiх, зневаженую i оплюгавлену Поляками в очах ваших. І тii мученики, що безневинно потерпiли, волають до вас iз гробiв своiх, вимагаючи за кров iхню вiдомщення i викликають вас на оборону самих себе i отчизни своеi».

Певно, не треба пояснювати, що чимало вищенаведених «фактiв», наприклад, страта Наливайка в мiдному бику, iншi жорстокi страти козацьких ватажкiв, е не що iнше, як благочестивi вимисли, розрахованi на емоцiйне сприйняття.

Не оминув автор «Історii…» й оповiдь про знущання полякiв над малолiтнiми дiтьми, яку свого часу поширив Граб’янка.

Вигадана промова Хмельницького перед реестровцями стала сприйматися як своерiдна «iдеологiя Хмельниччини». У нiй обгрунтовувалася законнiсть повстання, було вказано (хай i дуже загально) на його мету. Цiкаво, що ця промова в «Історii русiв» е спiвзвучною не лише з вiдповiдними промовами у козацьких лiтописах.