Таємний агент Микола Гоголь

І це – незважаючи на те, що вказанi видання часто конкурували мiж собою i консенсус в оцiнцi лiтературних творiв у них був радше винятком, нiж правилом!

Високу оцiнку повiстi дав Олександр Пушкiн, який у тогочасних росiйських лiтературних колах уважався чи не найбiльшим лiтературним авторитетом. Вiн, говорячи про «Тараса Бульбу», порiвнював Гоголя з Вальтером Скоттом; натодi твори останнього сприймалися як вершина iсторичноi белетристики. Ще далi пiшов Вiссарiон Белiнський, порiвнявши «Тараса Бульбу» з епiчними творами Гомера.

У той час великою популярнiстю в Росii користувалася видана 1829 року «Ілiада» в перекладi росiйською мовою Миколи Гнедича (до речi, земляка Гоголя). Тому таке порiвняння було цiлком актуальне. Існуе навiть думка, що Гоголь, пишучи другу редакцiю повiстi «Тарас Бульба», використовував «Ілiаду». Зокрема дехто вважае, що опис бою козакiв пiд Дубном написаний у гомерiвському стилi.

Знаменита повiсть Гоголя за його життя була надрукована двiчi: спершу – у згаданому збiрнику «Миргород», а потiм, 1842 року, у 2-му томi «Сочинений Николая Гоголя», де твiр було подано вже переробленим i розширеним бiльш нiж удвiчi.

В останнi роки Гоголь готував повiсть до третього перевидання. Але не дочекався. Пiзнiше твiр неодноразово перевидавався в Росii.

Другу редакцiю повiстi зустрiли ще доброзичливiше, нiж першу. Це можна зрозумiти: вона виявилася художньо витонченiшою. У нiй розлого описувалася романтична iсторiя любовi Андрiя та польськоi панночки – iсторiя, яка в першiй редакцii була позначена лише пунктирно.

Набагато бiльше уваги автор придiлив i батальним сценам, що трактувалися в дусi росiйського патрiотизму.

Саме другий варiант повiстi став «канонiчним», попри те, що в нього були внесенi правки, не узгодженi з Гоголем. Перевидання та переклади «Тараса Бульби» здебiльшого базувалися саме на цьому, другому варiантi.

Завдяки патрiотичному пафосу повiстi вона широко використовувалася в Росii з виховною метою; твiр став обов’язковою лектурою для вивчення в школах.

Ця традицiя зберiгалася в радянських школах, тривае вона й у школах сучасноi Росiйськоi Федерацii.

У царськiй Росii повiсть «Тарас Бульба» навiть входила в «Походную библиотеку» для солдатського читання. Для цiеi бiблiотеки було зроблено спецiальне видання – невеличка 12-сторiнкова книжечка, де викладався короткий змiст повiстi й лише «патрiотичний» уривок, у якому Тарас Бульба вбивае свого сина за зраду вiтчизни, був надрукований повнiстю.