Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів

Але якщо про варягiв там легенди позитивнi, то про печенiгiв – негативнi. І нiчого дивного тут немае. Переможцями ставали князi, що орiентувалися на допомогу варягiв, натомiсть князi, що брали собi в союзникiв печенiгiв, програвали. Вiдповiдно, лiтописи писалися пiд диктовку переможцiв.

Лiтопис пiд 1034 р. (хоча ця дата викликае певнi сумнiви) е вiсть, що Ярослав Мудрий вчинив великий розгром печенiгiв пiд Киевом. І на цьому мiсцi вiн спорудив храм Святоi Софii на честь цiеi перемоги[88 - Там само.

– С. 88—89.]. Нiби пiсля цiеi «лютоi сiчi» печенiги втратили позицii i з часом поступилися половцям.

Правда, з лiтопису вони не зникають. Печенiги неодноразово згадуються. Але, як правило, згадуються серед iнших тюркських кочових племен, що перебували на теренах сучасноi Украiни. Вони втратили свое самостiйне значення. Інодi печенiги опинялися на службi в руських князiв. Остання згадка про них у давньоруських лiтописах припала на 1169 рiк[89 - Там само. – С. 142, 143, 151, 159, 177, 178, 194, 243, 244, 282, 290.

].

У кiнцi ХІ – на початку ХІІ ст. кочова держава печенiгiв фактично зникае. Сильних ударiв вони зазнали вiд половцiв. Частина печенiгiв переселилася на Балкани, де вони асимiлювалися з мiсцевими етносами. Ще одна частина опинилася на землях Угорщини. Тут печенiги зберiгали автономiю аж до ХIV ст. Якась частина з них залишилася на украiнських землях, змiшавшись з iншими тюркськими етносами або «розчинилася» в руському середовищi.

Печенiги залишили пiсля себе низку топонiмiв на теренах нинiшньоi Украiни. Це – село Печенюги Новгород-Сiверського району Чернiгiвськоi областi, селище мiського типу Печенiжин Коломийського району Івано-Франкiвськоi областi, село Печенiги Чугуiвського району Харкiвськоi областi, а також гора Печенiга коло Чугуева. Така географiя топонiмiв дае пiдстави вважати, що печенiги проживали в рiзних регiонах Украiни – як на Лiвобережжi, так i Правобережжi.

Певно, немае сенсу трактувати печенiгiв виключно як «ворогiв Русi».

Вони воювали з русами, але також i мирно жили з ними, торгуючи зокрема. Були вони не лише противниками руських князiв, а й iхнiми союзниками та помiчниками. Хай там як, але частина печенiгiв асимiлювалася русами, залишивши пiсля себе пам’ять на украiнських землях у виглядi топонiмiв.

Імперiя половцiв

Половцям в украiнськiй та росiйськiй лiтературi «дiсталося» не менше, анiж печенiгам.