Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?

Навiть можна сказати таке: це – своерiдний фiлософський трактат, викладений у поетичнiй формi. Водночас твiр мав вираженi моменти iсторичностi. У ньому викладалися деякi факти, описувалися знаковi iсторичнi подii, давалася iм оцiнка. Звiсно, говорилося й про Сагайдачного, його участь у цих подiях. Тому не випадково украiнськi iсторики ХІХ—ХХ ст. зверталися до «Вiршiв…» як до iсторичного джерела. По-друге, це був не просто поетичний твiр, який загалом вiдзначався високими художнiми якостями, а твiр зi значними елементами драматизацii.

Двадцять спудеiв, якi читали вiршi, були своерiдними акторами, кожен з яких мав свою «роль». Деякi з них навiть декламували вiршi не «вiд себе», а вiд iменi реальних персонажiв – Сагайдачного та його дружини. Таким чином, декламацiя вiршiв перетворювалась у своерiдну виставу. Зазначенi особливостi й робили «Вiршi…» унiкальним твором у тогочаснiй украiнськiй лiтературi.

Вони нiби поставили високу планку, до якоi було непросто дотягнутися iншим авторам, що писали про Сагайдачного.

Сагайдачний у «козацькiй лiтературi»

Твором, який став помiтним явищем украiнськоi iсторiографii кiнця XVIIXVIII ст., була «Хронiка з лiтописцiв стародавнiх» Феодосiя Софоновича (?—1677)[31 - Твори Феодосiя Софоновича див.: Софонович Ф. Хронiка з лiтописцiв стародавнiх. – К., 1992; Феодосiй (Софонович). Виклад о Церквi святiй / упоряд. о. Юрiй Мицик. – К., 2002.]. Хоча вiн не дiйшов до друкарського верстата, проте iснував у численних списках. Зрештою, те саме можна сказати про багато iнших украiнських iсторiографiчних творiв того перiоду.

Вони, як правило, поширювалися в рукописних варiантах. Стосуеться це козацьких лiтописiв, а також «Історii русiв», про якi буде вестися мова далi.

Про автора «Хронiки…» вiдомо наступне. Народився вiн десь у першiй чвертi ХVII ст. у Киевi у мiщанськiй родинi. Освiту здобував у Киево-Могилянськiй академii, отримав тут знання з латинськоi, грецькоi, польськоi та церковнослов’янськоi мов. У 1640-х – на початку 1650-х рр. викладав у цьому навчальному закладi, у 1653—1655 рр.

був його ректором. Весною 1655 р. став iгуменом Киево-Михайлiвського монастиря.

Софонович свою мiсiю бачив у тому, щоб нагадати освiченим украiнцям про iхню далеку державну iсторiю: «У Русi я народився у вiрi православнiй, за слушну рiч вважав, аби вiдав сам i iншим руським синам показав, звiдки Русь почалася i як держава Руська, з початку ставши, до цього часу йде»[32 - Софонович Ф. Хронiка з лiтописцiв стародавнiх. – С. 56.].