Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?

]

Котляревський чудово знав украiнськi звичаi, побут, фольклор кiнця XVIII ст. І це знайшло вiдображення в його творi. Прикметно, що серед козацьких очiльникiв вiн згадуе лише Сагайдачного. Також про цього дiяча як про популярного фольклорного персонажа говорить Микола Гоголь. У своiй повiстi «Вечiр напередоднi Івана Купала» письменник, нiби представляючи фольклорний репертуар украiнцiв, писав: «Але нi дивнi речi про старовину, про наiзди запорожцiв, про ляхiв, про молодецькi дiла Пiдкови, Пiвтора-Кожуха i Сагайдачного не чiпали нас так, як оповiдi про якусь старовинну чудну справу…»[2 - Гоголь М.

Избранные произведения в двух томах. – К., 1983. – Т. 1. – С. 46—47.]

Правда, записанi дещо пiзнiше фольклорнi твори (переважно починаючи з 20-х рр. ХІХ ст.) не говорять про особливу популярнiсть цього дiяча. Можливо, тодi вже пiснi й оповiдi про Сагайдачного забулися й не були зафiксованi фольклористами. І все ж е одна вiдносно вiдома пiсня, де фiгуруе Сагайдачний[3 - Див.: Максимович М.

Малороссийские песни. – М., 1827. – С. 254; Исторические песни малорусского народа. – К., 1875. – Т. 2. – С. 11.]. Ось ii «народний» варiант:

«Ой на горi та й женцi жнуть, (2)

А попiд горою, яром-долиною козаки йдуть.

Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть.

Попереду Дорошенко (2)

Веде свое вiйсько, Вiйсько Запорiзьке хорошенько.

Гей, долиною, гей, широкою,

Хорошенько.

А позаду Сагайдачний, (2)

Що промiняв жiнку на тютюн та люльку, необачний.

Гей, долиною, гей, широкою,

Необачний.

«Гей, вернися, Сагайдачний, (2)

Вiзьми свою жiнку, вiддай тютюн-люльку, необачний!

Гей, долиною, гей, широкою,

Необачний!»

«Менi з жiнкою не возиться, (2)

А тютюн та люлька козаку в дорозi знадобиться!

Гей, долиною, гей, широкою,

Знадобиться».

Ой на горi та й женцi жнуть, (2)

А попiд горою, яром-долиною козаки йдуть.

Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть».

Як бачимо, в цiй пiснi Сагайдачний постае не в найкращому свiтлi й iменуеться «необачним».

Хоча його можна сприйняти i як «типового запорожця», що не переймаеться сiмейним життям, а високо цiнуе тютюн та люльку, котрi можна трактувати як ознаки вiльного козака. До речi, саме таким постае головний герой вiдомоi повiстi Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Вiн не особливо зважае на свою жiнку, але тютюн i люлька для нього багато важать. Вiн навiть потрапив у полон до полякiв, бо вирiшив повернутися за своею люлькою.