Ярослав Мудрий

норманську теорiю, згiдно з якою варяги були засновниками Русi, використовували нацистськi пропагандисти. У «Ярославi Мудрому» спецiально акцентуеться увага на тому, що Русь – слов’янська держава. І хоча в жилах Ярослава нiби тече частка варязькоi кровi, вiн iдентифiкуе себе як русина-слов’янина:

«…З усiх небесних благ

Найвищим благом кров я цю вважаю (тобто кров слов’янську. – П. К.),

Що е з народом вiрний мiй зв’язок.

Менi не треба пишних тих казок,

Що предкiв нам шукають десь за морем.

Народ мiй тут, на рiдних цих просторах,

Вiд Киева до Ладоги живе.

І не заброд Ісландii суворих, —

Мене своiм вiн предком назове»[46 - Кочерга І. Вибранi твори. – С. 239.].

Свою дружину, шведку Інгiгерду, Ярослав закликае «русифiкуватися», вважати себе руською княгинею. Коли жiнка в суперечцi з ним використовуе скандинавськi назви руських мiст, вiн кидае iй:

«Гольмгарда я не вiдаю, жона!

Є Новгород – i час би пам’ятати

Княгинi руськiй славнi iмена!»[47 - Там само. – С. 238.]

Варяги в творi загалом зображенi негативно: вони знущаються над русичами, плетуть iнтриги.

Навiть Інгiгерда готуе змову проти свого чоловiка. Чи не единим позитивним персонажем-варягом у драмi е норвезький витязь Гаральд, що сватаеться до Єлизавети, доньки Ярослава.

Загалом для твору характерне антизахiдництво.

Монета, яку чеканив Гаральд, з його зображенням

Наприклад, донька Ярослава Анна, яку вiддають замiж за французького короля, сприймае це негативно.

Для неi Францiя – варварська краiна.

Ось що вона говорить, не бажаючи iхати на Захiд:

«Адже мене король французький свата,

І як на це погодиться наш тато,

То доведеться iхати в Париж!

А це для мене наче гострий нiж!

Там нi кравцiв, нi крамарiв путящих,

Доми холоднi, вулицi бруднi.

Та ще вовки десь поряд виють в хащах,

Нi хлiба гарного, нi меду, нi блинiв,

Не кажучи уже про кавуни»[48 - Кочерга І. Вибранi твори. – С. 230.].

Зараз цi слова можна сприйняти як пародiю. Але в той час такi слова сприймалися радянськими людьми цiлком поважно.

Ярослав Мудрий у драмi Кочерги суворий, але справедливий. У його образi мимоволi простежуються «сталiнськi риси». Вiн не щадить ворогiв. Але його треба зрозумiти. Адже князю доводиться воювати не лише з ворогами зовнiшнiми, а й внутрiшнiми. Останнi творять рiзнi змови, якi можуть знищити Руську державу.

Анна Ярославна

Єлизавета Ярославна

А цiллю князя саме i е благо своеi краiни.