Ярослав Мудрий

В iншому фрагментi твору маемо твердження, що вони дещо iз собору таки вивезли:

«– Так от, – сказав Отава, бо Шнурре мовчав, вдавав, нiби весь заполонений музикою, насправдi ж вистежував кожен Отавин порух i, весь внутрiшньо напружившись, ждав, що той скаже, – я оглянув собор…

– І! – не витерпiв усе-таки Шнурре.

– В самому соборi нiчого не поруйновано i не зачеплено, але пропали…

– Ви про деякi речi, що там зберiгалися? – перебив його Шнурре. – Ми iх просто заховали в надiйному мiсцi…

Отава не став уточнювати, яке те «надiйне мiсце», бо й так добре знав, та й не про це йому йшлося»[55 - Там само.

Дiалог занадто промовистий. Особливо вказiвка, що з собору нiмцi вилучили деякi речi й сховали в «надiйному мiсцi». Звiсно, все це можна списати на авторську фантазiю: мовляв, чого лише не здатний вигадати письменник. Однак складаеться враження, що Загребельний знав: останкiв Ярослава Мудрого в Киевi нема, iх вивезли. На це вiн «передбачливо натякав». А сам твiр, схоже, писався, щоб «реабiлiтувати» iхне зникнення.

Цiкаво, що «Диво» писалося в той самий час, що й «Собор» Олеся Гончара. Цi два романи навiть побачили свiт одного й того самого року – 1968-го. Загребельний та Гончар, будучи «лiтературними генералами» в Украiнi, спiлкуючись, могли знати творчi плани один одного. Так, на перший погляд, твори мало схожi мiж собою. Однак основний «персонаж» i «Собору», й «Дива» – храм. І в одному, й другому творi маемо дещо схожу апеляцiю до минулого.

Незадовго пiсля публiкацii «Дива», в 1973 р., в СРСР був опублiкований ще один iсторичний роман про часи Ярослава Мудрого. Це – «Анна Ярославна – королева Францii»[56 - Ладинский А. Исторические романы. – М., 1989. – С. 177—475.] Антонiна Ладинського (1896—1961). Твiр з’явився пiсля смертi автора. Сам же роман був написаний (чи дописаний) у 1960 роцi.

Взагалi постать Ладинського доволi цiкава. Про його життя можна писати авантюрний роман. Учасник Бiлого руху, денiкiнець, який опинився в Грецii, потiм на Близькому Сходi, зрештою у Францii, де жив у мiжвоенний перiод i пiзнiше, аж до 1950 р. Писав поезiю, iсторичну белетристику. Пiд час Другоi свiтовоi вiйни став членом органiзацii «Союз росiйських патрiотiв», яка створена була не без пiдтримки СРСР. Імовiрно, Ладинський спiвпрацював iз радянськими спецслужбами.