Галицька сага. Ante bellum

– Напевне? А чому так невпевнено?

– Та, розумiеш, мене вигнали з улюбленоi роботи, i хоч потiм я не дармував, але все ж то було не те, до чого лежала моя душа.

– А дружина? Дочка?

Левко усмiхнувся.

– Якби не вони, Олю, то навiть не знаю, як би я все витримав! – признався вiн. – Коли мене звiльнили, то спочатку навiть не знав, де себе подiти. Марiйка мене сильно пiдтримала. А Надя… Дочка то завжди потiшка!

Ольга похитала головою.

– Повiр на слово: син – також! – сказала вона.

Ольга хотiла iще щось сказати про Гордiя, але Левко ii випередив:

– Олю, ти коли була у селi?

– У Перетинi? Пiвроку тому, на престольний празник.

Ми тодi вибралися з Федором i сином до брата чоловiка. А Федя зараз у селi, разом з Гордiем, – вiдповiла Ольга. – А нащо ти запитав?

– Та все переживаю за тата! Йому вже пiд сiмдесят!

Ольга усмiхнулася.

– Вуйко Василь ще всiх нас переживе! – заспокоiла вона. – Здоров’я у нього – дай, Боже, кожному!

– Але й роки вже не тi!

Видно, слова Ольги дещо заспокоiли Левка, бо вiн вже не виглядав таким стурбованим, як до того.

А Ольга продовжувала:

– А ти б сiв на потяг i вiдвiдав батька, якщо вже у Польщi!

– Не можу. Я тут не сам!

Жiнка дивно подивилася на Вовка. Той заспiшив заспокоiти ii.

– Це не те, що ти подумала, – сказав вiн. – Я супроводжую ерцгерцога Вiльгельма Габсбурга.

– Сюди, до Польщi? – здивувалася Ольга. – Стiй-стiй, то вiн знову з тобою?

– Вiрнiше, я знову з ним, – поправив Левко. – Пiсля того як мене «попросили» з лабораторii, де я пропрацював десять рокiв, мене прихистив мiй колишнiй командир.

Ерцгерцог вирiшив зайнятися бiзнесом, то я й допомагаю йому; радше пiдтримую морально, але на тому настояв сам ерцгерцог.

– А у Польщi що ви робите? Тоже… бiзнес?

– Ерцгерцог приiхав у свое родинне помiстя, в Живець. То за Краковом, в Тешинськiй Сiлезii. Там живе його найстарший брат Карл Альбрехт. Пiсля того, як минулого року помер iхнiй батько, то стосунки мiж братами полiпшились.

А до того… – Левко махнув рукою. – Карл Стефан Габсбург поставив собi за мету стати не менше не бiльше, як королем новоствореноi Польщi. То вiн став поляком навiть бiльше, анiж його син Вiльгельм украiнцем. Навiть старший син Карл Альбрехт перетворився в Кароля Ольбрахта. А пiсля того як Вiльгельм, що став Василем Вишиваним, публiчно висловився за самостiйнiсть Галичини, батько зрiкся його. Але пiсля смертi все змiнилося. Брат повiвся з Вiльгельмом щедро.