Галицька сага. Ante bellum

Ось i сьогоднi вони вирiшили, що пiсля усiх урочистостей обов’язково пiдуть у парк, де (вони запримiтили дорогою сюди) вже пiдвезли пиво.

– А де твоя дружина? – поцiкавився Сергiй Вашуленко i подивився на годинник.

Годинна стрiлка повiльно, але невблаганно, наближалася до цифри «11».

– Зi своiми залiзничниками?

– Для Майi сьогоднi аж нiяк не вихiдний день! – сумно вiдповiв Степан. – Не кожного дня до мiста прибувае лiтерний поiзд! То тобi не якийсь там «номер»[3 - Лiтерний поiзд – умовна назва поiздiв високоi важливостi, що перевозять цiннi вантажi або вельми iменитих персон (найчастiше – перших осiб держави).

На вiдмiну вiд номерних, вони мали прiоритет при русi.]!

Сергiй Вашуленко хотiв було зробити Степановi комплiмент, похваливши його за чудове розумiння тонкощiв у невластивiй йому галузi, але тут поруч неначе з-пiд землi виникла Майя. Їi появi здивувався не лише Вашуленко, але й Бiлецький.

– Звiдки ти тут? – запитав приголомшений Степан.

– Тобто «звiдки»? – удавано здивувалася Майя. – Я працюю тут, якщо ти не забув!

Обличчя Вашуленка розпливлося у задоволенiй усмiшцi, а Степан, трохи знiяковiвши, спробував виправитися:

– Я про те, що ти казала, що не встигнеш звiльнитися до початку.

Майя поправила косинку.

– Начзмiни сказав, що на вокзалi й так забагато народу, тому вiдпустив нас до завтра, – сказала вона. – Там залишилося партбюро.

– Ну як же без них! – iдко вiдказав Вашуленко.

Майя хотiла щось вiдповiсти, але саме у цей момент гучномовцi, розвiшанi на стовпах, повiдомили, що на першу колiю прибувае потяг з керiвниками партii та уряду. Радiсний гул наповнив привокзальний майдан. Звiдси, звичайно, нiхто нiчого не побачив, але всi знали, що пiсля прибуття нових керiвникiв всi попрямують до площi Червоних героiв Перекопу[4 - Тепер – Софiйський майдан.], де мав бути проведений мiтинг, приурочений цiй знаменнiй подii.

Всезнаючий Сергiй Вашуленко повiдомив, що пiсля параду вiйськ Украiнського вiйськового округу ввечерi на стадiонi «Динамо» буде проведено розширене засiдання ЦК КП(б)У. Певно, що нiхто з присутнiх тут не потрапить на стадiон, але, чесно кажучи, не всi туди i прагнули. Головне, що завдяки цiй подii цей вiвторок став неробочим, тому можна було використати його з користю для себе.