Галицька сага. Майбутня сила

Бо ж справдi, протягом трьох тижнiв знищено цiлу культуру, i то високу культуру: кооперативи, школи, бiблiотеки й iнституцii, що iх побудували украiнцi впродовж довгих рокiв працi, жертв та ентузiазму».

    «Манчестер Гардiен» 14 жовтня 1930 року

Той вересневий вiвторок розпочався звично. Перетинцi, як завжди, прокинулися рано i вже встигли попоратися по господарству. Подiбний розпорядок усталився вже давно, тому сприймався селянами як належне. Це пiзнiше всi розiйдуться по своiх роботах, i у кожного вона буде своя, хоч i схожа, а зараз у кожнiй стайнi жiнки доiли корiв, щоб встигнути вигнати iх на пасовисько, а саме молоко вiднести до молочарнi Олексi Морозу.

Вже два тижнi стояла суха погожа погода, тому багато хто сподiвався, що до недiлi встигне зiбрати з полiв основний урожай, щоб потiм, вже у коморi, спокiйно пiдготувати його до зими чи для здачi до кооперативноi спiлки.

Пiсля того як Андрiй Валько перебрався до Кам’янки, вся робота спiлки «Ощадливiсть» – саме так вирiшили ii назвати – лягла на плечi його швагра Олекси Мороза, чому той спочатку не надто зрадiв, але з часом змирився, звик i навiть отримував вiд роботи задоволення, не кажучи вже про платню, яка виявилася не надто високою, але й зовсiм не зайвою у господарствi.

Олекса вже звично прийшов до хати-читальнi «Просвiти», в однiй з кiмнат якоi розмiстилася молочарня, пiдготував бочку для сметани, перевiрив кружлiвку, дiстав iз шухляди столу зошит. Вiдкривши його, Олекса побачив, що вiльних сторiнок залишилося мало, тому доведеться заводити iнший. Це була робота, котру Мороз найбiльше не любив, але без якоi не могла iснувати iхня спiлка, тому, попри все свое несприйняття паперовоi роботи, iй Олекса придiляв чи не найбiльше уваги.

Зазвичай молочарня ставала мiсцем для найперших сiльських розмов, i саме звiдси поширювалися усi новини, чутки, а то й звичайнi побрехеньки, а оскiльки збиралися тут старшi люди, то й розмови були поважнi, на вiдмiну вiд сусiдньоi кiмнати, де гуртувалася в основному молодь.

Там уже верховодив Данило Солтис, причому його слухалися всi – i перетинська молодь, i з сусiднiх сiл.

Першим принiс молоко Василь Вовк. Здавалося, роки не були пiдвладнi над ним. Коваль залишився таким же мiцним i дужим хлопом, як ранiше, легко махав важкеньким молотом, що не завжди вдавалося молодим, лише зовсiм сивим стало волосся.