Галицька сага. Майбутня сила

А тим часом полiцейськi приступили до погрому. Вони розбили прикладами кружлiвку i порозкидали поламанi деталi по кiмнатi. Один з полякiв – той, що «пригостив» Олексу, взяв у руки важку металеву трубу, що стояли приперта до стiни i, розмахнувшись, вдарив нею по бочцi зi сметаною. Нiчого не сталося, бо бочка була дубова i не кожен удар мiг ii розбити. Вдаривши ще кiлька разiв i не добившись свого, полiцейськi вибили кришку i просто вилили сметану на пiдлогу. На очах Данила Грабiва виступили сльози. Олекса поки що не розумiв, що вiдбуваеться, але також ледве не плакав, дивлячись на це.

На довершення всього полiцейськi вилили принесене перетинцями молоко, й воно розлилося по пiдлозi. Вона була нерiвна, тому молоко зiбралося там, де сидiли Олекса з Данилом.

– Вiднинi будете здавати молоко польськiй млечарнi! – ехидно повiдомив полiцейський.

Все ще не розумiючи, що ж сталося, Олекса почув, що за дверима, де власне була читальня, вiдбуваеться те саме, але розгром iде з бiльшою злiстю.

Порозбивавши все, що можна було розбити, полiцейськi пiдняли з мокроi пiдлоги Олексу з Данилом i, допомагаючи прикладами, вивели на двiр. Проходячи через читальню «Просвiти», Олекса не повiрив своiм очам. Усе, що можна було розiрвати, було розiрване й порозкидане по пiдлозi. Книжки, бережно зiбранi й купленi молоддю, валялися всюди, два портрети – Шевченка та Франка – покремсанi лежали на пiдлозi, розiрванi вишитi рушники висiли на розбитих шибках вiкон.

На майданi перед фiгурою вже було повно людей, причому перетинцi – усi, навiть найменшi дiти! – лежали на землi обличчям вниз, оточенi польськими полiцейськими та уланами.

Олекса встиг помiтити серед полякiв Адама Павловського, перед тим як його штовхнули у спину i вiн повалився на землю. Поруч гепнувся Грабiв.

То тут, то там чувся дитячий плач.

Наперед вийшов якийсь полiцейський у чинi постерункового, якого перетинцi бачили вперше.

– Слухайте мене, свинi! – голосно почав вiн. – Усе, що ми робимо, ви заслужили самi.

Можете подякувати своiй ОУН! Польська держава не попустить з вашого боку жодного саботажу й непокори! Тому вiднинi ви будете носити молоко до польськоi млечарнi; ваша читальня заборонена, а якщо хтось спробуе ii вiдкрити знов, то ми спалимо хату; вiд завтрашнього дня школа стае тою, якою вона мае бути, – польською. Ми ще подумаем, чи лишати вам ваш руський язик! А тепер я требую, щоб ви самi здали бронь, яку заховали вiд влади.