На нашем сайте вы можете читать онлайн «Галицька сага. Невиправдані надії». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Галицька сага. Невиправдані надії

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Галицька сага. Невиправдані надії, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Галицька сага. Невиправдані надії. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Невиправдані надії» – шоста книга «Галицької саги» – охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію – визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них.
Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто…
Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички.
Не лишилися осторонь цих подій і жителі й вихідці з галицького села Перетин…
Галицька сага. Невиправдані надії читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Галицька сага. Невиправдані надії без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Тепер уже навiть найбiльшi песимiсти, на яких останнiм роком перетворилися комунiсти (особливо це сталося пiсля того, як Василь Бандера повiдомив iм неприемну для них звiстку про розпуск iхньоi партii), зрозумiли, що сталося щось надзвичайне. Першим висловив припущення щодо причини такоi дивноi поведiнки Тадей Яблонський.
– Гадаю, що почалася вiйна, – сказав вiн, чомусь звертаючись лише до Копистка.
Той нiчого не вiдповiв, лише невизначено знизав плечима. Припущення комунiста було вартим уваги.
– І з ким? – iдко запитав Бандера.
– Та не з Гiтлером певно! – зi знанням справи вiдповiв Яблонський. – Чого б то капiталiсти нападали на своiх! Ясне дiло, що поляки напали на Радянський Союз, хотiли зробити так, як у двадцятому роцi, дiйти до Киева, але Червона армiя вже не така, як була колись. Дали полякам по зубах, то й сумнi такi. А чого радiти, коли в тебе розквашена морда?!
Пояснення Яблонського хоч i не переконали всiх, але хоча б змусили задуматися, тим бiльше що таке справдi могло бути.
Найгiрше для в’язнiв була невизначенiсть. Здавалося, навiть каторжна щоденна робота, пiсля якоi сил залишалося, щоб тiльки повечеряти й добратися до своiх нар, вже не видавалася такою тяжкою, як це осоружне чекання.
Того дня iх на роботу бiльше не кликали. Таке ж повторилося й наступного дня i у недiлю, хоч цей день зазвичай був неробочим, щоправда, не завжди. Якось комендант табору Йозеф Камаля-Курганський повернувся звiдкись п’яний i сердитий, й нiчого кращого не придумав, як свою злiсть зiгнати на в’язнях.
Але недiля проминула спокiйно, день поволi хилився до вечора, як уже перед самим сном дверi блоку вiдчинилися i жовнiри заштовхали всередину з десяток нових в’язнiв. Щоправда, це не був звичний «ремонт», як тут називали новоприбулих. Новачками виявилися мешканцi сусiдньоi споруди.
– Вав-вав! – застережливо озвався Копистко. – Чого ви сюди приперлися? У самих тiльки мiсця, щоб стояти на однiй нозi!
– Та й нам, шановний, не миле таке переселення! – вiдказав знайомий багатьом Станiслав Лабаз, член УНДО.
Через що вiн потрапив до Берези-Картузькоi, не знав нiхто. Лабаз, судячи з усього, також.
– То чого приперлися?
– Наказали звiльнити наш блок для нового «ремонту».
– І хто вони такi, що через них ми маемо наступати один одному на ноги? – поцiкавився Дмитро Панас.










