Галицька сага. Невиправдані надії

Чверть на третю.

– Добре! – мовив вiн. – Залиштесь з батальйоном. Вiдступите з нами!

Але вiдступу не сталося. Зi свого сховку капiтан Радзишевський спостерiгав, як уже пiд ранок у залишену фортецю спочатку обережно, а дедалi смiливiше, заходять нiмецькi солдати. Вони чекали на чергову вiдсiч, але невдовзi здогадалися, що фортеця порожня. З пiвнiчного острова навiть у бiнокль було неясно, чи зрадiли такому розвитку подiй нiмецькi солдати, але те, що генерал, який приiхав, лиш тiльки розвиднилось, був невдоволений, капiтан бачив навiть без бiнокля.

Зрештою, генерала Гайнца Вiльгельма Гудерiана можна було зрозумiти. Десь там, пiд Варшавою, фюрер вiдвiдав Десяту армiю генерал-майора Вальтера фон Райхенау, радiв з ii успiхiв i навiть присвоiв тому звання генерал-полковника, а йому, «швидкому Гайнцу», довелося затриматися у цьому Богом забутому Брестi. Хоч Гудерiан i вiдзначив мужнiсть та героiзм полякiв, це не полегшувало його становище. Вiн знав, що з Берлiна обов’язково прибуде комiсiя для з’ясування причин того, що сталося.

Капiтан Радзишевський зрозумiв, що шляхи вiдступу на захiд вiдрiзанi, як, власне, i на схiд. Залишався единий шлях на пiвнiч, де темнiв форт Сiкорського. Якщо вдасться пробратися до нього непомiченим, то можна, зрештою, при потребi прийняти бiй, а в кращому випадку навiть вибратися з фортецi. Але необхiдно почекати ночi, бо ж не котити вдень на виду озброених нiмцiв едину вцiлiлу гармату?

Разом зi своiми новими товаришами по зброi шеренговий Вовк чекав ночi.

Вiн заховався серед куп битоi цегли, час вiд часу поглядаючи на пiвдень. Зрештою, так робили всi жовнiри: трохи полежали на битiй цегли, потiм обережно висунули з укриття голову, поспостерiгали за тим, що вiдбуваеться на територii Цитаделi, й знову чекали.

Так повiльно минув день сiмнадцятого вересня. Коли на понiвечену фортецю опустилася чорна осiння нiч, капiтан Радзишевський повiв своiх людей до форту, що темнiв на пiвночi.

Побудований у 1869 роцi, форт був названий на честь головнокомандувача вiйськ Варшавського вiйськового округу генерал-фельдмаршала графа Берга, але за часiв Польськоi Республiки його перейменували на форт Сiкорського.

Зараз i капiтану Радзишевському, i його пiдлеглим було однаково, яку назву мае мiсце, де вони планують сховатися. Не мешкаючи жодноi хвилини, капiтан розставив своiх жовнiрiв так, щоб бути готовим до вiдбиття атаки.

Але поки що iх нiхто не атакував.