Галицька сага. Невиправдані надії

– Ну, запитуйте! Не бiйтеся! Вам уже нема чого бояться! – заохочував парторг. – Тепер вже прийшла своя влада!

Тут наперед вийшов Василь Вовк. Не те що вiн найменше боявся, просто у свiй вiк йому вже було однаково, що буде потiм.

– От, пане, ви говорити про кращих представникiв! – сказав Вовк. – То, може, ви нам покажете iх?

– А чого ж, покажу! – з готовнiстю мовив Котельников. – От тiльки, шановний, я не пан, а такий самий, як ви, робочий чоловiк. Я колись працював на заводi, де робили великi кораблi, а коли почув, що на визволених землях потрiбнi люди, партiя направила мене до вас, для допомоги.

Бо товариш Сталiн розумiе, що затравлене польськими панами украiнське населення Галичини саме не може будувати соцiалiстичне суспiльство. Йому потрiбна допомога. А на ваше питання я вiдповiм: так е! Це ваша односельчанка Марiя Макуха, якiй нова влада довiрила бути головою сiльськоi ради.

Усi перевели погляд на Марiю i намагалися упiзнати у нiй «кращого представника трудовоi iнтелiгенцii».

Напевне, пошуки у перетинцiв не увiнчалися успiхом, i Марiя це помiтила з iхнiх виразiв облич. Їй стало незатишно.

– А ще хто? – не вгавав колишнiй коваль.

– А навiщо вам iще когось? – здивувався Котельников. – Уся Захiдна Украiна подiлена на округи. Вiд одного такого округу буде вибраний один делегат. З нашого округу таким делегатом я пропоную вибрати Марiю Фотiвну Макуху.

– То якi ж то вибори? – озвався Якiв Смоляр.

 – То як перед Адамом поставили Єву i сказали вибирати собi жiнку!

Натовпом пiшов смiшок. А Смоляр пiдсумував:

– Не, то не е вибори!

На тому й розiйшлися. Перш нiж поiхати в iншi села, Марiя запросила Котельникова до хати трохи вiдпочити. Вже в хатi за столом, який нашвидкуруч наставила Катерина, Андрiан скрушно сказав:

– Так, багато залишилося смiття в головах ваших сусiдiв, товаришко Макухо! Тут роботи й роботи! А тi двое, що питали? Хто вони?

– Бувший коваль Василь Вовк i гайовий Якiв Смоляр, – мовила Марiя, пiдсуваючи перед парторгом миску з бульбою.

– Гайовий? – здивувався Котельников. – Що значить «гайовий»?

– Лiсничий по-вашому.

– Вiн служив полякам?

– Так, слiдкував за лiсом, а коли став старий, то передав свойому синовi Костю…

Увесь час, що залишався перед виборами, Котельников i Марiя роз’iжджали селами й мiстечками, де агiтували за себе.