Галицька сага. Невиправдані надії

Не вiдомо, чим все це закiнчилось, якби одного аж нiяк не чудового дня до його крамницi не завiтали двое невiдомих i не повiдомили ошелешеному «негоцiанту», що його товар крадений, до того ж фiгуруе у справi про вбивство еврея, а на довершення до всього це все сталося у сусiднiй Нiмеччинi. Тодi ж незнайомцi запропонували йому вибiр: або пiти пiд суд за причетнiсть до злочину, або пристати на iхню пропозицiю працювати у «Двуйцi». Чесно кажучи, вибiр у Михайла був невеликий. Так вiн став спочатку господарем явки, куди з Нiмеччини переправлялись вiдомостi про стан нiмецького райхсверу[2 - Райхсвер (нiм.

Reichswehr) – збройнi сили Нiмеччини у 1919–1935 роках.], а пiсля того як у 1933 роцi його зв’язковий вiдмовився працювати на польську розвiдку, мотивуючи це тим, що пiсля приходу в Нiмеччинi нацистiв вбивство еврея вже не е кримiнальним злочином (це, до слова, стало причиною його зникнення), сам став зв’язковим. Його частi робочi поiздки до прикордонноi Познанi були прикриттям для справжньоi роботи. Здавалось би, все йшло не так вже й погано, враховуючи навiть усвiдомлення того, що вiн, Михайло Смоляр, причетний до благородноi справи захисту Вiтчизни, але на початку червня до нього знову прийшли з «Двуйки».

Згадка про цю розмову у таемнiй кiмнатцi його крамницi Михайловi щоразу псувала настрiй. Вiн завжди робив все вiд нього залежне, щоб нiхто з його рiдних – i в Слупце, i тут, в Перетинi – не те, що не знав про його друге життя, а навiть не здогадувався про це. Пропозицiя представника «Двуйки» (та яка там пропозицiя – наказ!) остаточно розбила його плани.

Вiн досi слово в слово пам’ятае цю розмову.

Тодi представник запропонував йому поiхати сюди, до Перетина, але не просто для того, щоб вiдвiдати батькiв, котрих не бачив п’ятнадцять рокiв, але обов’язково поговорити з молодшим братом Костем i не лише поговорити, але й добитися у нього згоди працювати на них.

– Вам, пане Мiхал, належить поiхати до свого брата, – сказав тодi гiсть.

– Навiщо?

– Якщо вiн працюе гайовим, то просто повинен допомогти своiй Польщi у такий непевний час!

Смоляр зрозумiв, що там про нього знають все.

– Але що я маю зробити? – не вгавав Смоляр. – Що мае зробити Кость?

– Те, що робить його старший брат на заходi Польщi! Гадаю, вiн не вiдмовиться вiд такоi пропозицii, попри свое, скажiмо так, неприйняття всього польського. Упевнений, що молодший Смоляр не захоче стати причиною того, що ви, пане Мiхал, постраждаете через його вiдмову.