Галицька сага. Тінь незалежності

– А до чого тут люди? – не зрозумiв коваль.

– Та люди все видять! Ти недавно поховав жiнку, а вже заглядаеш на iншу…

Феодора аж вiдступила назад, зустрiвшись поглядом з очима дiвера.

– Жiнко, не лiзь туди, де тебе не питають! – жорстко сказав Василь. – А своiм людям можеш переказати, що то не iхне собаче дiло! Най лiпше за собою сьи дивлять!

Феодора зрозумiла, що зачепила заборонену для Василя тему.

– Та я просто так, не переживай, – спробувала виправдатися жiнка. – Лiпше, щоб ти знав то вiд своiх, а не десь на вулицi.

– Най говорять! – махнув рукою Василь. – Почешуть язиками та й перестануть!

Феодора вирiшила, що пора змiнювати тему.

– Пiдемо до хати. Я обiд зварила, – сказала вона.

– Файно, зараз прийду.

Василь Вовк обережно побив файкою об одвiрок, висипав згорiлий тютюн i, заховавши до кишенi, попрямував за Феодорою. Вiн дiйсно був голодний.

2

Австрiя мае за волею своiх Народiв статися Союзною Державою, в якiй кожна Нацiональнiсть мае право утворити на теренi осiдку своеi людности свою власну Державну Одиницю.

Злука польських областей, якi е тепер у границях Австрii, з незалежною польською державою поки що нi в якiй мiрi не передрiшуеться.

    З Манiфесту цiсаря Карла І до Моiх вiрних австрiйських народiв.

    Вiдень, 16-го жовтня 1918 р.

Генерал-полковник Карл Георг фон Гуйн, генерал-губернатор Королiвства Галiцii та Лодомерii, пiдiйшов до вiкна i довго дивився на промокле, пронизане холодними осiннiми вiтрами мiсто.

Лемберг. Леополiс.

Львув. Львiв.

Назв у нього було багато, як i багатоликим було саме мiсто. Карл фон Гуйн навiть встиг полюбити його, хоч i став губернатором у не найкращi для нього, як, власне, i для всiеi iмперii, часи. Але недаром його називають маленьким Вiднем, мiстом, де вiн народився. Можливо, саме це i стало причиною того, що вiн спокiйно прийняв свое призначення сюди. Цi пiвтора року, вiдколи вiн тут генерал-губернатором, проминули спокiйно, без серйозних ексцесiв, навiть рiзнi громади, що вiчно ворогували мiж собою, притихли i мирно спiвпроживали у своiх кварталах, намагаючись без потреби не перетинатися.

Зрештою, iм цього i не дозволив би досить-таки численний гарнiзон, укомплектований виключно австрiйцями, котрими новий генерал-губернатор замiнив полякiв, тим самим позбавивши iх можливостi впливати на життя мiста i Галичини в цiлому.

На жаль, все закiнчилося, коли два тижнi тому цiсар Карл І оголосив про перетворення Австро-Угорщини у федерацiю народiв.