Галицька сага. Тінь незалежності

Генерал-губернатор зiтхнув, пригадавши той нещасливий день. Всi тi, кого стосувалося це рiшення цiсаря, поступили зовсiм не так, як хотiлося у Вiднi. Угорцi, чехи, хорвати, поляки, украiнцi.

Всiм захотiлося своеi держави.

Хоч генерал-губернатора хвилювала доля всiеi iмперii, найбiльше вiн переживав за стан ввiреного йому королiвства. Ще вiсiмнадцятого жовтня тут, у Лембергу, постала Украiнська Нацiональна Рада, очолювана доктором Костем Левицьким. Рада ставила своею метою не бiльше не менше, а створення на землях, населених переважно украiнцями, своеi держави.

Три днi тому подiбне повторилося i у Краковi. Двадцять три депутати австрiйського парламенту утворили так звану Польську лiквiдацiйну комiсiю, що мала перейняти на себе управлiння у Галичинi.

Фон Гуйн вiдвiв погляд з Губернаторських валiв i подивився на стiл. Там лежав отриманий позавчора нотифiкацiйний лист, де майже в ультимативнiй формi було повiдомлено готуватися до перебрання влади. Лист був складений явно не фанатом дипломатичного етикету, адже його, намiсника Королiвства Галiцii i Лодомерii, ставили перед фактом прибуття завтра до Лемберга князя Чарторийського, який i перебере владу на всiй територii.

Карл фон Гуйн навiть боявся уявити реакцiю мiнiстра-президента Австрii Макса фон Гейнлейна, котрому було направлено аналогiчного листа.

Але мiнiстр-президент далеко, з Вiднем зв’язатися не вдаеться, що робить цiсар, не вiдомо, а вiдповiдь треба мати вже завтра. Вiрнiше, навiть сьогоднi.

На бiду полякiв, iхня лiквiдацiйна комiсiя перебувае у Краковi, за триста кiлометрiв звiдси, а Украiнська Нацiональна Рада розташувалася поруч, у примiщеннi Народного дому. До нього лише декiлька хвилин iзди каретою.

І ця карета у дану секунду долае цю вiдстань!

До вух генерал-полковника донеслися звуки знизу. Вiн знову подивився у вiкно. До входу у намiсництво пiд’iхали двi критi карети. Намiсник бачив, як iхнi салони покидають шестеро чоловiкiв. Навiть з такоi вiдстанi фон Гуйн упiзнав двох з них: депутатiв Палати Послiв Костя Левицького та Сидора Голубовича.

Вони, як депутати австрiйського парламенту, бували тут, у його кабiнетi, не один раз. Інших чотирьох генерал-полковник не знав, хоч помiтив помiж них людину в сутанi. Священник.

Карл фон Гуйн вже давно вiдзначив таку особливiсть серед мiсцевих украiнцiв: в усiх заходах, якi стосувалися суспiльного життя, обов’язково брали участь священники.