Манускрипт з минулого

– Існуе легенда, що цариця Єгипту Клеопатра довго не наважувалася покiнчити з собою, бо не могла знайти такий спосiб звести з життям рахунки, який би був безболiсним i не спотворював тiло. Отрута вiдпадала одразу, адже пiсля неi тiло синiе i розпухае; клинок не пiдходив, бо цариця не виносила болю. Укус отруйноi змii пiдходив за всiма параметрами, – говорив Соколовський.

– До чого тут це?

– Такi жiнки навiть смiття не виносять, не нафарбувавшись! Головне не те, що говорять про них за життя, але що говоритимуть пiсля смертi.

Особливо на похоронах. Вони i там мають бути красивi. Тому цей випадок, – Венiамiн кивнув на накрите тiло, – перекреслюе все, адже навiть ховатимуть ii у закритiй трунi. Якщо вже так приспiчило звести рахунки з життям, можна залiзти у ванну i перерiзати собi вени.

Орест iз Сергiем слухали дещо сумбурне пояснення стажера i про себе вiдзначили, що той правий.

– І крiм того, навiщо пертися сюди? – закiнчив Соколовський.

– Ось це ти i виясниш, – охолодив його Гайовий.

– Як?

– Насамперед пройдешся квартирами вiд першого до останнього поверху. Можливо, хтось щось i бачив. Особливо перевiр, чи не проживають у них молодi здоровi самотнi чоловiки.

– Ви гадаете, що це зробив ii коханець? – поцiкавився зрадiлий серйознiстю завдання стажер.

– Пiсля цього… Ти сфотографував тiло? Пiсля цього обiйдеш всi бутики в центрi мiста i поцiкавишся, чи не купував хтось у них таку сукню.

– Та таких покупок може бути багато! – засумнiвався Венiамiн.

– Таких покупок не може бути багато! Це ексклюзив! Обмежена партiя i, як правило, кожен бутик мае своiх постiйних клiентiв, котрi в свою чергу мають дисконтнi картки.

Усе! Дерзай!

Слова Гайового послужили Соколовському пострiлом стартового пiстолета. Вiн миттю сховався за дверима пiд’iзду.

– Буде толк! – озвався Сергiй Котляр.

– Якщо витримае такий темп. Кажеш, лише в понедiлок? А ранiше не можна?

Котляр похитав головою.

– У мене морг завалений, – виправдовувався вiн. – І не ти единий займаешся вбивствами.

У понедiлок – i то тiльки тому, що тобi пiдпирае вiдпустка. Хоча я навiть без розтину можу з упевненiстю сказати: правий твiй стажер. Так не зводять рахунки з життям! Принаймнi такi дами.

Котляр повернувся, махнув рукою, закликавши двох санiтарiв iз носилками. Орест Гайовий не став спостерiгати, що буде далi, а натомiсть повернувся до полiцейськоi машини, якою приiхав сюди.

– От що, пiнкертони, досить байдикувати! – мовив вiн.