Манускрипт з минулого

– Пошукайте десь у радiусi двiстi метрiв звiдси покинуту машину.

– Будь-яку? – уточнив сержант, що сидiв за кермом.

– Якщо знайдете «жигулi», можете забрати собi цей раритет. Менi потрiбна нова модель бажано жiночого смаку. Знайдете – повiдомте менi. Я буду у вiддiлку.

Тiльки коли полiцейськi поiхали, Орест Гайовий зрозумiв, що залишився без транспорту i не знае, як добиратиметься на роботу. Справдi, не iхати ж звiдси у каретi швидкоi допомоги з тiлом жiнки, у якоi не залишилося жодноi цiлоi кiстки!

Поки вiн роздумував, до нього пiдiйшла дiвчина, у якiй Орест угадав журналiстку.

Лише цього не вистачало сьогоднiшнього дня.

– Доброго дня! – привiталася дiвчина. – Мене звати Олеся Каштан. Можна взяти у вас iнтерв’ю?

Орест змiряв тендiтну постать журналiстки.

– Усi коментарi щодо цiеi справи ви отримаете вiд нашоi iнформацiйноi служби, – вiдповiв вiн. – Я не уповноважений коментувати будь-що. На жаль.

– Чому «на жаль»? – схопилася за його останнi слова журналiстка.

– Тому що, як би менi не хотiлося поспiлкуватися з вами найдовше, я обмежений i в часi, i в компетентностi.

Тому, якщо вас дiйсно зацiкавила ця справа, запрошую до головного управлiння полiцii.

Видно, дiвчина не розраховувала на подiбну вiдповiдь, хоч i була до неi готова. Але журналiстська хватка у неi все ж була присутня.

– Хоч скажiть – це вбивство чи самогубство? – запитала вона.

– Дiвчино, ви надивилися американських серiалiв, – похитав головою Гайовий. – Так от, повiрте: нiчого з того, що там показують, немае.

Нi того, що одразу на мiсцi злочину висуваються гiпотези, серед яких е правильна, i навiть аналiз ДНК робиться не протягом хвилини, а днями. Тому, щоб не вводити в оману ваших читачiв, скажу ненависну вам, журналiстам, фразу.

– Яку? – не зрозумiла дiвчина.

– No comment!

Залишивши розгублену журналiстку, Орест Гайовий подався до найближчоi автобусноi зупинки.

Вiн любив працювати у такi днi, коли у примiщеннi мало людей, лише черговi й тi, котрим потрiбно до завтрашнього ранку здати звiт.

Звичайно, це не стосуеться вихiдних днiв, але якщо вже нiчого не поробиш, залишаеться розслабитися й отримати задоволення.

Привiтавшись iз черговим на «ресепшенi», Гайовий попрямував до своеi кiмнати, котру дiлив разом з напарником. Геннадiя на роботi сьогоднi не було – iз понедiлка вiн у вiдпустцi i щоб у начальства не виникло спокуси використати його в останнi днi, ще вчора виiхав у Карпати, прихопивши з собою сiм’ю.