На нашем сайте вы можете читать онлайн «Галицька сага. Примара миру». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Галицька сага. Примара миру

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
Краткое содержание книги Галицька сага. Примара миру, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Галицька сага. Примара миру. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923–1928 роках.
15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби…
Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном…
Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
Галицька сага. Примара миру читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Галицька сага. Примара миру без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Здаеться, лише тодi вони зрозумiли, на яку неприемнiсть наражали себе, здiйснюючи такий «теракт». Що ж, iнодi i старших варто послухати, якщо тiльки… вони не вчитимуть молодших жити.
Василь Мороз не знав (як, зрештою, нiхто в Перетинi), що цього дня Адам та Зося Павловськi приймали дорогого гостя. Ще вчора господар iздив до Львова i повернувся назад не сам, а у компанii тридцятирiчного чоловiка явно вiйськовоi виправки. Вiн представив його як капiтана Єжи Бонковiча-Сiттауера. Як виявилося, пан Єжи служив у тому самому полку, де свого часу воював i Адам Павловський.
А Єжи Бонковiч-Сiттауер мало переймався такими дрiбницями. Чесно кажучи, вiн нiколи не приiхав би до цiеi осади, розташованоi далеко вiд основних дорiг, якби не той факт, що це був Адам Павловський. Свого часу капiтан Бонковiч-Сiттауер командував ротою, де служив вахмiстр Павловський.
Перша хвиля ейфорii вiд осадництва минула, i настало протверезiння. Виявилося, що велика частина вiйськових, що стали осадниками, просто не знають, що робити iз землею. Із майже дев’яти тисяч земельних дiлянок, переданих колишнiм вiйськовим, лише у шiсть тисяч заiхали новi господарi.
Пiсля ситноi вечерi, розхваленоi гостем, причому похвала панi Зосi була не традицiйною у таких випадках, але щирою, Адам запросив гостя пройтися його володiннями.
– Як у тебе? – запитав капiтан. – Проблеми е?
Вiн кивнув на темнi силуети хат перетинцiв.
– Були, зараз усе спокiйно, – вiдказав Адам.











