На нашем сайте вы можете читать онлайн «Настане день, закінчиться війна…». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Настане день, закінчиться війна…

Автор
Дата выхода
01 мая 2016
Краткое содержание книги Настане день, закінчиться війна…, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Настане день, закінчиться війна…. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман «Настане день, закінчиться війна…» здобув третю премію на «Коронації слова-2015». Події цієї сімейної хроніки відбуваються в галицькому селі Кам’янка Лісна упродовж першої половини ХХ століття. В центрі роману – доля трьох братів Засмужних, хліборобів, людей суто мирної праці, яким, однак, доводиться воювати. Війни не оминули нікого: Теодор пройшов страшний табір Талергоф, Першу світову і війну за незалежність України; зазнав «принад» російського полону Іван; повернувся інвалідом з польсько-української війни наймолодший брат Юрій. Не відпустив молох війни і наступне покоління родини. Проте, незважаючи на тяжкі випробування, Засмужні завжди намагалися зберегти честь і прагнули за будь-яких обставин залишатися людьми.
Настане день, закінчиться війна… читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Настане день, закінчиться війна… без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн лише кивнув сусiдньому призовниковi, щоб той зайшов, а сам притулився до стiни.
– Ну? – тiльки i запитав Михайло. – Пiхота?
Теодор заперечливо похитав головою.
– Кавалерiя.
В очах друзiв вiн побачив неприховану заздрiсть.
– Улани?
Вiн усмiхнувся.
– Берiть вище, – вiдповiв. – Драгуни!
Цього, звичайно, нiхто не чекав. Присутнi навiть не знали, як реагувати на цю новину, а Теодоровi не сидiлося на мiсцi. Йому хотiлося якнайшвидше побачити брата i повiдомити про свое везiння. Але покинути примiщення вiн не мiг: дисциплiна – понад усе!
Бiльше нiяких несподiванок не трапилося.
– Як? – запитав вiн.
– Кавалерiя, – гордо вiдповiв Теодор i, побачивши кислi обличчя полякiв, що прислухалися до iхньоi розмови, добавив: – Bede sluzyl w dragonach.[11 - Служитиму в драгунах (пол.).]
Ця новина виявилася несподiваною не лише для полякiв, але й брата Івана.
– Ти не помилився? – недовiрливо перепитав вiн.
– Нiмецьку я знаю, – ображено вiдповiв Теодор.
– Дивно.
– Що саме тобi дивно?
– Наскiльки я знаю, русини в драгунах не служать.
– Виходить, служать. А якщо нi, то я буду перший.
– І все ж дивно.
Дверi будинку вiдчинилися, i на подвiр’я вийшов той самий офiцер. Тепер Теодор мiг уважнiше його роздивитися. На офiцеровi були крапового кольору штани, заправленi у хромовi чоботи зi шпорами.
Офiцер озирнувся, i, помiтивши Теодора, направився до нього.
– Іване, ось цей офiцер.
Брат уважно придивився до офiцера.
– Це лейтенант.
Помiтивши офiцера, люди розступалися, даючи йому дорогу. А вiн зупинився перед Теодором, що не знав, як себе тримати.
У правiй руцi лейтенант тримав невеличку папку.
– Теодор Засмужний, – по складах сказав вiн.
– Зрозумiло, – тiльки i спромiгся Теодор.
Наперед вийшов Іван.
– Гер льойтнант! – звернувся вiн. – Пробачте, я погано розмовляю по-нiмецьки. Можу звернутися до вас польською?
Лейтенант дивно подивився на Івана, на його вiйськову форму i кивнув.
– Хто ви?
– Я брат Теодора. Пiхотинець 89-го пiхотного полку. Демобiлiзований тиждень тому.










