На нашем сайте вы можете читать онлайн «Настане день, закінчиться війна…». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Настане день, закінчиться війна…

Автор
Дата выхода
01 мая 2016
Краткое содержание книги Настане день, закінчиться війна…, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Настане день, закінчиться війна…. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман «Настане день, закінчиться війна…» здобув третю премію на «Коронації слова-2015». Події цієї сімейної хроніки відбуваються в галицькому селі Кам’янка Лісна упродовж першої половини ХХ століття. В центрі роману – доля трьох братів Засмужних, хліборобів, людей суто мирної праці, яким, однак, доводиться воювати. Війни не оминули нікого: Теодор пройшов страшний табір Талергоф, Першу світову і війну за незалежність України; зазнав «принад» російського полону Іван; повернувся інвалідом з польсько-української війни наймолодший брат Юрій. Не відпустив молох війни і наступне покоління родини. Проте, незважаючи на тяжкі випробування, Засмужні завжди намагалися зберегти честь і прагнули за будь-яких обставин залишатися людьми.
Настане день, закінчиться війна… читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Настане день, закінчиться війна… без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Впаду!
– А драгуни навiщо? – мимоволi повторив Засмужний полкову поговiрку.
Йому було добре вiд того, що вiн повертаеться додому, що поруч сидить мила дiвчина, що, зрештою, навiть погода сприяе цьому настрою.
– Коли ваш Йван розказав у селi, що ти служитимеш у драгунах, – говорила Палазя, – тебе одразу ж заповажали старi солдати, адже нiхто з них не служив там, де ти. Казали, що ти далеко пiдеш.
– Тiльки не ми, украiнцi, – охолодив ii запал Теодор. – Але що це я? Хiба про це належить говорити з красивою дiвчиною?!
Вiн не мiг бачити, але Палазя зашарiлася.
Як завжди бувае у таких випадках, дорога проминула непомiтно, i не встиг Теодор опам’ятатися, як в’iхав у село. Бажаючи якнайдовше не вiдпускати дiвчину, Засмужний повернув на головну дорогу i пiдвiз Палазю до самих ворiт. Вiн зiскочив з коня, допомiг злiзти дiвчинi.
Їх уже помiтили. То тут, то там з-за ворiт чи паркану дивилися цiкавi очi односельцiв. Краем ока Теодор помiтив не дуже привiтний погляд Семка Процiва. Задоволений тим, що хоч так насолив неприемному сусiдовi, Теодор Засмужний хвацько пiднiс руку до шолома, усмiхнувся, отримав усмiшку у вiдповiдь i легко скочив на коня.
– Но, рiдна! – сказав вiн.
Карта, звикла розумiти свого наiзника з пiвслова, рушила з мiсця. До рiдних ворiт було зовсiм близько, i Теодор невдовзi спiшився знову. Озирнувся. Палазя стояла на тому самому мiсцi i дивилася на нього.
Теодор востанне помахав iй i вiдкрив ворота. Скрегiт дерев’яних ворiт привернув увагу господарiв. Неначе навмисне, на подвiр’i зiбралася вся родина, тому появу несподiваного гостя сприйняли насторожено.
Але так тривало недовго. Майже одночасно усi впiзнали Теодора. Брат Іван лише задоволено усмiхнувся, мама, що йшла зi стайнi з цеберком молока, з несподiванки поставила його на землю i сплеснула руками, а молодший брат Юрко з криком «Дорко приiхав!» кинувся до нього.
Теодор пiдхопив Юрка на руки i притис до себе.
– Вирiс як! Га? – говорив вiн. – Справжнiй Засмужний!
Одинадцятирiчний Юрко дiйсно дедалi бiльше ставав схожий на покiйного батька.
Теодор поставив молодшого брата на землю, бо в цей час пiдiйшов Іван з мамою. Теодор нахилився i поцiлував маму в руку. Притис до себе. Вiн вiдчув, як сльози мимоволi заслоняють очi: мами ставало щораз менше пiд одягом, здавалося, були лише кiстки.
– Повернувся! – тiльки i промовила Марта.
Привiтання з братом було стриманим, по-справжньому чоловiчим, але не менш щирим.
– Надовго? – запитав Іван.










