Поміж двох орлів

Про те, що йому досi не видали обiцяноi ще перед походом платнi, Тарас не переживав – що заплатять, вiн не сумнiвався, а зараз золотi йому нi до чого. Годувати годують, одягнутися дали, що iще? Наявнi у рекрутiв грошi тi частiше програвали в костi або спускали на повiй, що складали обов’язковий атрибут чималенького обозу. Щоправда, послугами «жриць кохання» користувалися здебiльшого нiмецькi найманцi, але i тут траплялися поляки. Гетьман Жолкевський спробував було заперечити проти присутностi повiй у своему вiйську, але король настояв на своему: iнакше нiмецькi найманцi просто не пристали б на його запрошення.

І Станiслав Жолкевський махнув на це рукою, мовляв, робiть, що хочете, тим бiльше, що нiмцi пiдпорядковувалися безпосередньо королю Сигiзмунду.

Смоленська фортеця височiла над навколишньою мiсцевiстю на лiвому березi Днiпра. За рiкою в низовинi лежало саме мiсто. По всьому периметру фортецю оточував високий мур, густо заставлений вежами.

– Так, багато християнського люду тут поляже… – зiтхнув Микита Сiдельник.

 – Що з нашого боку, що звiдтам – багато…

Жолкевський наказав розбити табiр навпроти фортецi у долинi, розташованiй мiж монастирями Святоi Трiйцi, Спаським та Богородицi. Оскiльки частина смоленцiв вiдступила у фортецю, а бiльшiсть переправилися на той берег Днiпра, примiщення монастирiв зайняли польськi воеводи. Литовський маршал Кшиштоф Дорогостайський облюбував Свято-Троiцький монастир; Ян Сапiга зупинився у Спаському, а Станiславу Жолкевському залишився Богородичний.

Звiдти йому було зручно спостерiгати i за табором, i за фортецею.

Поки слуги розпаковували речi, польний гетьман вирiшив розвiдати обстановку навколо блокованоi фортецi. Собi у супровiд вiн узяв лише шотландського та голландського капiтанiв. Жолкевський не став тривожити нiмцiв: по-перше, не надто iм довiряв, а по-друге, основна iх маса ще пiдступала до Смоленська разом з королем. Що ж до Яна ван дер Рейна та Вiльгельма Дугласа, то вони своею спокiйною та незалежною поведiнкою заслужили у гетьмана принаймнi повагу.

Жолкевський розумiв, що поява iноземцiв у вiйську його королiвськоi величностi пояснюеться просто: вони прибули сюди заробити грошей. Будуть платити – воюватимуть за корону, перестане Сигiзмунд давати грошi (а до того йде) – тут можливi варiанти: або найманцi повернуть мушкети проти короля, або самi знайдуть, як компенсувати неотримане. Але поки що капiтани задоволенi.

– Не розумiю я смоленцiв, – зiзнався Дуглас.