На нашем сайте вы можете читать онлайн «Без козиря (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Без козиря (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
Краткое содержание книги Без козиря (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Без козиря (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Панч) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
Без козиря (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Без козиря (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Із темряви тихо виплив технiк Сивокiз:
– Ти чого тут байдикуеш? Роботи немае?
Гордiй Байда стяг на перенiсся брови:
– Ви б краще, нiж пасти нас, за свiже повiтря подбали. Люди скоро подушаться.
– Не вiзьме вас чортяка. Розпаскудили бiльшовики, так ви тепер i вигадуете.
Гордiй Байда блимнув бiлками:
– А коли вас вiзьме чортяка?
– Це що за балачки? Ану геть у вибiй. Саботажник!
Гордiй Байда все ще був пiд враженням смертi товариша. Укритi густим волоссям широкi груди знялися, як ковальський мiх.
– Уйди, гадино! Мало кровi ще ти випив iз нас?
Гордiй Байда був схожий на скелю, начинену динамiтом. Ілько, дивлячись на батька, завмер з широко вiдкритими очима, а Гарасько, нiби зовсiм нiкого не помiчаючи, старанно накидав у вагончик вугiлля. Технiк Сивокiз, не сподiваючись на такий вибух у завжди покiрливого Байди, перелякався i вже обiзвався з глибини темного штреку:
– Так i запишемо. По Климових стопах, значить? Гаразд.
У Гордiя Байди ходором ходили груди. З усiеi сили вiн ударив грудкою об цямрину. Цямрина нахилилась, а вугiлля розсипалось на порошок.
– Ну, твое щастя, що ноги маеш прудкi, а то клiть i другого видала б у лантусi. Іроди проклятi!
Назад санки потяг уже Ілько. Батько його знову залiг у вибiй. Умощуючись на кавалок дошки, щоб захистити бiк вiд крижаноi води, вiн кинув, нi до кого не звертаючись:
– Мало вас бiльшовики вчили! – i з серцем опустив обушок на вугiлля.
У вибоi нiби знову запрацював паровик:
– Ге-га, ге-га, га!
Гнiтючий настрiй, навiяний смертю i сутичкою батька з технiком Сивокозом, якого всi боялися, остаточно розвiяв Ільковi думки про сон, проте страх перед чорною пащею вибою зростав з кожною хвилиною. Десь палили бурки, i по шахтi, разом з кряканням пiдпiрок, лунала гулка канонада. Тягло неприемним, нудним припахом динамiту. Вiд млостi Ілька починало вже нудити. Кожна частка його тiла була напружена, натягнута, щохвилини готова до захисту.
Момент, на який боязко чекав Ілько, наступив для нього саме тодi, коли йому було найтруднiше рятуватися. Вiн щойно запрiгся в санки з вугiллям, як пiдпiрки затрiщали вже, нiби крокви на пожежi, а з покрiвлi дощем закапала вода. Бiльшого напруження Ільковi нерви витримати вже не могли.




