На нашем сайте вы можете читать онлайн «Благослови, душе моя, Господа!..». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Благослови, душе моя, Господа!..

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
Краткое содержание книги Благослови, душе моя, Господа!.., аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Благослови, душе моя, Господа!... Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
«Благослови, душе моя, Господа…» – збірка щоденникових записів, спогадів та роздумів, зроблених Романом Іваничуком протягом одного року у складний для країни час – починаючи з 5 вересня 1991-го (в день підняття над будинком українського парламенту синьо-жовтого прапора і через тиждень після того, як Верховна Рада УРСР проголосила Акт Незалежності України) і закінчуючи 5 вересня 1992-го. Це сокровенні думки письменника, депутата, члена опозиційної Народної Ради, щодо створення незалежної Української держави, переосмислення ним минулого і сьогодення, його надії і сподівання на щасливе майбуття нашої країни.
Благослови, душе моя, Господа!.. читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Благослови, душе моя, Господа!.. без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Я оглянувся i невимовно зрадiв, побачивши перед собою Дмитра Павличка, з яким ми пiсля пожежi Коломийськоi гiмназii розiйшлися на цiлих чотири роки: я закiнчував школу в Коломиi, вiн – у Яблуновi.
Менi не вдалося закiнчити унiверситет разом з курсом, який я й донинi називаю «перший украiнський», i менi дуже жаль: у цiй групi, за малими винятками, не було посередностей; я й нинi вiддаю належну оцiнку навiть тим, якi – збаламученi й заляканi «Панчишиним» – виступили на ганебних зборах 13 грудня 1949 року проти мене, Сергiя Пущика та Івана Денисюка, – всi були особистостями, i нинi вони поважнi вченi, професори, учителi.
І невимовно тiшуся, що Дмитро Павличко перейшов з нашоi групи на вiддiл логiки i психологii: я не знаю, як повiвся б вiн на тому consilium abendi[1 - Рада про вигнання (лат.).] з його принципом, яким вiн, далекогляднiший i рацiональнiший, нiж iншi, керуеться й донинi: «так треба». Так треба для вищоi мети (Для вищоi мети всi засоби виправданi – Макiавеллi? Лiс рубають – трiски летять – Сталiн? А може, «через терни до зiрок»?).
Досить того, що Павличко не голосував тодi проти мене, i не вирiс тодi мiж нами бар’ер, який з’явився потiм, але вже з iнших причин: за час нашоi розлуки, коли я служив у армii, iм’я поета Павличка спалахнуло було невиданим дотодi феерверком, i я, звiсно, залишаючись приятелем, довго стояв у його тiнi; Павличко – я про це ще скажу – вирiшив мою долю пiсля повернення з армii, i я йому за це вельми вдячний, але клопiт у тому, що вдячнiсть – теж певна залежнiсть.







