Бо війна – війною…

То за що, скажи менi, поважати нас, цiкавитися нами, коли ми не виховали в собi найелементарнiшого, найпервiснiшого – нацiональноi гордостi?

І через те на засiданнях галицького сейму украiнськi депутати мовчать навiть тодi, коли iм плюють в очi: «Нема Украiни, е тiльки Польща i Москва!» І через те австрiйський уряд з року в рiк обiцяе вiдкрити украiнський унiверситет i нiколи його не вiдкрие; тицяе нам обгризену кiстку за те пiдленьке «рутенець», бо ж бiльшого ми не вартi: сiмнадцять тисяч корон дав на НТШ, тодi як польськiй Академii наук видiлив у десять разiв бiльше.

І через те польськi strzeleckie druzyny[7 - Стрiлецькi дружини (пол.).] ходять по Львову з крiсами й тероризують украiнське населення; через те в Киевi заборонено святкувати сторiччя Шевченка. Можливо, ти знаеш iз газет: 9 березня тисячi людей пробралися крiзь застави жандармерii на Софiйську площу; панахиду в соборi заборонили – народ рушив до Володимирського собору, а звiдти на Хрещатик; назустрiч демонстрантам вийшла колона чорносотенцiв – почалося сум’яття. Напевно, ти бачив у «Дiлi» знiмок: на могилi Шевченка в Каневi, бiля пiднiжжя хреста, сидять, розвалившись, три солдати з карабiнами i грають у карти.

Чи треба бiльшоi наруги для того, щоб викресати в собi нацiональну гордiсть i гнiв? І чи можна далi терпiти? Ти скажеш: сам же недавно закликав бути толерантним до народiв, якi живуть на нашiй землi. Так, закликав i закликаю, тiльки – не до святокрадцiв, погромникiв i шовiнiстiв!

Не сподобалися менi твоi слова: «Обставини самi пiдкажуть, де менi бути».

Гриць мае рацiю – це пацифiзм, рiвнозначний рабськiй покорi. Ти повинен сам, у згодi зi своiми поглядами й сумлiнням, вибрати для себе найоптимальнiше мiсце i твердо там стояти.

Голова Украiнського сiчового союзу Кирило Трильовський екзерцуе нас на околицях Давидова бiля Львова. Я отримав крiс, ходжу на вправи, занехаяв лекцii. Професор Днiстрянський вважае мiлiтаризацiю украiнськоi молодi шкiдливою – мовляв, це вiдривае студентiв вiд навчання; йому байдуже, що польськi strzelcy уже давно пройшли польовий вишкiл.

На днях перейду жити до Академiчного дому, виклопотав там для себе лiжко в iзоляторi. У Лукасевича стало небезпечно мешкати. Старий ще нiчого, бурчун та й тiльки, Казик – «тепле масло», а втiм, вiн добрий i допитливий хлопець, панi Сташку хоч до рани прикладай. А Едвард страшний.

Наприкiнцi червня у Львовi вiдбудеться украiнська нацiональна олiмпiада – здвиг. Як пройде свято, напишу тобi в iншому листi.