Бо війна – війною…

Михайло чув суперечку мiж провiдцями здвигу, i його пересмикнуло: Господи, ще ж нiчого не почалося, ще ж нiхто не знае, буде чи не буде створений при австро-угорськiй армii украiнський легiон на зразок Першоi стрiлецькоi бригади Пiлсудського, а вони вже погризлися за регалii, нiбито в майбутнiй боротьбi вирiшуватиме перемогу не сила, не еднiсть, а барвистi кунтушi i розцяцькованi пiхви шабель. Хвалити Господа, що на ньому сiрий однострiй рядового стрiльця…

Колона рушила. Попереду Михайла карбуе крок хорунжий Шепетюк iз «манлiхером» на ременi, на ньому вишивана лляна сорочка, зелений кунтуш i червонi шаровари; й здаеться враз Михайловi, що вони вiдмаршировують на фронт, i той пишний одяг виваляеться окопною глиною i кров’ю… Колони йдуть одна за одною, грае оркестр, хор спiвае «Нумо, браття, до зброi, ходiм погуляти!», пiсня захоплюе дух, з нею легко йти до бою, Михайло спiвае теж, плече ние вiд «верндля», – як вiн буде воювати, коли в крiс вкладаеться тiльки один патрон?.

. До тями повертають його вигуки «слава!» – це вiтають iх люди, що з’юрмились з обох бокiв вулиць на тротуарах.

«Уже й слава, а за що?» – дошкулюе Михайловi гiркота, вiн не терпить патрiотичного галасу, i на гадку приходить, нiби для вiдради, Катруся. Питав Гриця, чи не приiхала, бо вже мала б бути. Писала Михайловi, що вiдшукае його в унiверситетi, на Замарстинiв не пiде: мiста не знае. А вiн на лекцii уже й не ходить… Невже Гриць затаiв?

Здвиг iде Кадетською, Коперника, Словацького, Пiдвальною, Валовою, а на Академiчнiй, бiля пам’ятника Фредровi, чiльнi колони зупинилися, щоб пiдтягнулися заднi, i тодi Михайло побачив серед натовпу Катрусю.

Стоiть у бiлiй сукнi й сама бiла, мов шумка на молоцi, спинаеться на пальцi й махае йому рукою; Михайло перешикувався на край ряду.

«Я записалася, Михайлику, до семiнарii, але нiчого певного менi не сказали». – «Ти давно приiхала?» – «Позавчора. В унiверситетi тебе не розшукала». – «Де ти зупинилася?» – «Гриць влаштував мене в одноi господинi на Руськiй».

 – «Гриць?» – «Хiба вiн тобi не казав?» – «Нi, не казав… Ось що, звернися у «Жiночу громаду», там можеш дiстати рекомендацii в семiнарiю, якщо… А втiм, чекай мене пiсля олiмпiади в парку, бiля пам’ятника Кiлiнському», – i колона рушила.

Олiмпiада розпочалася гiмнастичними вправами пластунiв. Стрiльцi стояли лаштунками з лiвого боку трибуни, а зовсiм недалеко, на парковiй галявинi, збирався чоловiчий гурт.