На нашем сайте вы можете читать онлайн «Бо війна – війною… Через перевал (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Бо війна – війною… Через перевал (збірник)

Автор
Дата выхода
31 марта 2013
Краткое содержание книги Бо війна – війною… Через перевал (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Бо війна – війною… Через перевал (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
До книги сучасного українського письменника, лауреата премії ім. А. Головка і Національної премії України ім. Т. Шевченка Романа Іваничука включено романи «Бо війна – війною…» та «Через перевал». Роман «Бо війна – війною…» – це розповідь про складний життєвий шлях галичанина, якому довелося пройти через Першу світову війну, еміграцію, повернення на Україну і репресії 1930-х років. «Через перевал» – химерний роман, який написаний, як зізнавався сам автор, у незвичній для нього формі. Шлях Майстра – головного персонажа роману – багато в чому нагадує шлях самого автора. Але при цьому Майстер присутній як у минулому, у часи Хмельницького та Дорошенка, так і у нинішньому часі.
Бо війна – війною… Через перевал (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Бо війна – війною… Через перевал (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Михасю!
– Андрiю!
Це неймовiрно: мiй однокласник iз Коломийськоi гiмназii, з яким ми розiйшлися пiвтора року тому – я до Львова, а вiн до Вiдня, – Андрiй Бабюк iз П'ядик – тут!
Ще не вiрячи в таку несподiвану зустрiч, я, нiби пароль, декламую вiршика, яким ми дражнили Андрiя, по вуха закоханого в гiмназистку Ірку Стромецьку:
– Ірчик, Ірчик, Ірчик, Ірчик, в тебе личко, як папiрчик…
– …в тебе губи, як коралi, i так далi, i так далi – без кiнця! – докiнчуе пароль Андрiй, i ми вже не сумнiваемося у тому, що доля таки звела у Варпаланцi двох колишнiх нерозлучних гiмназистiв.
– Воюемо?
– Воюемо…
Знайоме високе чоло iз залисинами, синi замрiянi очi поета й артиста – Андрiй писав вiршованi п'еси, сам iх ставив у гiмназiйному драматичному гуртку й виконував головнi ролi; я любуюся товаришем i радiю, та радiсть вiд зустрiчi пронизуе гiркота: якщо один iз нас загине, другий рiдним розповiсть… Щоб прогнати сумнi думки, запитую жартома:
– Ще вiршомазиш чи вже перестав?
Андрiй поважнiе, вiдводить очi, нiби соромиться того, що мае сказати:
– Я пробую сил у прозi, – мовить серйозно.
– Звiдки ти взяв? Я можу лише позаздрити, що ти вже вибрав…
– Вибереш i ти, куди вiд себе подiнешся? Я тобi в чомусь признаюся, i ти зарегочеш, бо воно й справдi смiшно: я настiльки й донинi закоханий в ту Ірку, про яку не знаю, де вона тепер, що й лiтературний псевдонiм узяв вiд ii iменi: Ірчан.
– Менi не смiшно.
Цяпка iз Стронським з цiкавiстю приглядаються до нас, врештi вiденський сотник промовив:
– Благословляю вояцьке побратимство! Його й вiдсвяткувати варто б… Чи е у вас сир або ковбаса, товаришу пiдхорунжий?
Я нiяково знизав плечима.
– Коли нема, то в нас, евентуально, знайдеться. А рум е? Теж нема. То дуже зле. Зате е у нас – вiденський. Правда, Андрiю? Тож дiставай з рубзака. Чотири чоловiки – це вже неабияка компанiя, а до вечора, дасть бiг, вона стане бiльша.
12 жовтня.
Не вдалося нам вчора розговiтися iз сотником Цяпкою. Тiльки-но Андрiй розкоркував пляшку вiденського рому й роздав нам у руки похiднi пугарчики, як на майдан прибiг вiстун вiд отамана Першого куреня Гриця Коссака з наказом: усiм сотникам негайно з'явитися у кошову канцелярiю на вiйськову раду.
Цяпка наспiх розлив у пугарчики запашного трунку, моргнув, i ми, мов по командi, випили.








