Хресна проща

Вона спитала Аркадiя, де займатиметься драмгурток, й вiн узяв ii за руку, мов дитину, бо ж була маленька й щупла, схожа бiльше на школярку, нiж на студентку; сам же Аркадiй перебував ще пiд враженням проведеноi ночi в гримувальнi прими Дiани Шерстяковоi: гордовита актриса несподiвано йому пiдкорилася. Коли вiн на порозi гримувальнi з букетом троянд у руцi на колiнах благав у неi прихильностi, актриса допомогла йому пiдвестися, погладила долонею по щоцi й сказала так просто й байдуже, нiби йшлося про зовсiм буденну для неi рiч:

– Не зображуй страждань, тобi це недоступно.

Та коли вже так дуже захотiв, то зоставайся в мене на нiч, скiльки того дiла…

До цiеi перемоги йшов Аркадiй довго. Надiлений вiд природи ефектною чоловiчою вродою хлопець пiсля закiнчення середньоi школи вихопився до Львова iз провiнцiйного мiстечка, де для його буйноi вдачi бракувало простору: вечiрнi, пiд гiтару, гутiрки втратили зрештою свiй чар i сенс; iз тих кiлькох десятикласниць, яких вiн за iхньою згодою, бо липли до нього, мов оси до меду, позбавив дiвоцтва, не вибрав жодноi й не збирався зав'язувати собi свiт; хлопець не давав стриму своiй парубоцькiй сваволi, й батьки, якi пильно стерегли доньок, полегшено зiтхнули, коли заводiяки не стало видно в мiстечку – певне, улаштувався в якомусь львiвському iнститутi або й в унiверситетi, i слава Богу; Аркадiй спершу приiжджав на вихiднi додому й збирав у парку галасливу компанiю, а потiм не стало його чутно, пропав…

А вiн i насправдi пропав… Сталося це в театрi ПрикВО на виставi Всеволода Вишневського «Оптимiстична трагедiя».

Жiнку-комiсара грала артистка Дiана Шерстякова: такоi жiночоi вроди, замiшаноi на чоловiчiй мужностi, взагалi не могло iснувати на бiлому свiтi – може, то було цiлковите ii перевтiлення, й коли комiсар вийняла з-за пояса нагана й вистрелила у п'яного матроса, який поривався ii гвалтувати, коли скрикнула «Хто ще хоче комiсарського тiла?!», Аркадiй притьмом зiйшов з гальорки, пробiг проходом до оркестровоi ями й, перехилившись через балюстраду, жадiбно вдивлявся в постать вродливоi актриси й мовчки благав, щоб вона його запримiтила, гiпнотизував чоловiчою жадобою, й вона нарештi уздрiла юнака, а як уже пролунали в залi оплески, коли актриса вийшла на поклон, тодi Аркадiя обпiк ii позирк, вона нахилилася й прошепотiла до нього:

– І ти возжелав комiсарського тiла?

На другий день Аркадiй зайшов до кабiнету директора театру й попросився в масовку.