Хресна проща

Лiда йшла поруч з Мироном, й видно було, що iй незручно вiд того, що вона на голову вища за Синютку, – волiла б iти поруч iз струнким Ігорем, та вiн сьогоднi наче вiдсутнiй, й Лiда знае причину такого його стану: немае Орести й, може, то не весь клопiт – не прийшов теж i Аркадiй, тож хотiлося Лiдi пiдiйти до хлопця, взяти його пiд руку й заговорити з ним не про те, що зараз його мучить, – зовсiм про щось iнше: хай би розповiв, чи працюе вже над другим роздiлом повiстi про Страдчiвський монастир, або ж про останню прочитану книжку; iй з Ігорем цiкаво, вiн умiе пiдхопити ii думку й розвинути, незважаючи на те – погоджуеться з нею чи нi… Та не насмiлюеться Лiда пiдiйти до хлопця цiеi митi: вiн не тут, вiн далеко вiд товариства…

Ігор слухае, що говорить Доленко: ти не думай, Ігоре, що я ортодокс, який тiльки мрiе про те, як змiцнити советську систему, або ж боягуз; я, брате, давно вже живу в станi безнадii: цю страшну бiльшовицьку силу нiхто нiколи не здолае, а треба якось жити, виживати, бо якщо ми тепер загубимось, зiтлiемо по тюрмах, зiп'емося, звироднiемо, то нашi далекi нащадки навiть не захочуть знати, хто i ким були iхнi батьки; я тобi колись розкажу, звiдки в мене взялася ця зневiра i чому я хапаюся, немов утопленик за стебелинку, хоча б за незначний позитив у нашому полiтичному життi; я хотiв би тому позитиву дати повноправне iснування i втриматись на ньому…

Ігор неуважно слухав – колись, iншим разом вiн про все розпитае Антона й вислухае, та нинi йому не до того; товариство дiйшло до печери, складених квадратом колод нiхто не чiпав, лише сидiв скраечку чоловiчок у клепанi, й спитав його Антон:

– Ви на нас чекаете?

– Йо, – без надуми вiдказав чоловiчок.

– Якщо ви, вуйку, такi вже пильнi, то можу вас заспокоiти: ми спелеологи, печери дослiджуемо, – пояснив Мирон.

– А що там дослiджувати – однi костi, – пирхнув чоловiчок.

– Нам того й треба, – вiдказав Антон. – Так що ви, газдо, йдiть собi, а ми будемо працювати…

– Ну-ну, – похитав головою чоловiчок i пiшов, раз у раз оглядаючись, нiби хотiв запам'ятати нашi обличчя.