На нашем сайте вы можете читать онлайн «І земля, і зело, і пісня». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги І земля, і зело, і пісня, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І земля, і зело, і пісня. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
І земля, і зело, і пісня читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І земля, і зело, і пісня без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Й утямив древлянський володар-язичник, що християнин Ярослав, великим князем ставши, не вибачить йому, як i не вибачив вiтець, невизнання новоi вiри, а ще й не забулась непокора древлян киiвському столовi, яка ярiла з часiв жорстокоi розправи над князем Ігорем в Іскоростенi. Збагнувши, що йому загрожуе доля Бориса i Глiба, вiддав християнського мiсiонера пiд опiку головному волхвовi й квапно зiбрався до втечi з полiського Овруча на захiд, де на рiвнинах за Тисою знайшли пристановище язичники з дикого Мокселя, якi прийшли iз-за Танаiса в Паннонiю й назвали себе уграми.
…Русальна седмиця розпочалася погiдним днем, що млiв, напоений ранньолiтньою тишею над широкою биндою Прип’ятi. Сине мрево на рiвнинному березi рiки пришпилювали до землi стрункi дрiбнолистi тополi: проколовши паволоку туману складеними, мов до молитви, гiлками, спиняли вони свiй стрiмкий вирiст пiд славою неба, завороженi щебетом птаства, що на вiддалi зозулиних голосiв роiвся у нетрищах полiських пущ.
Лагiдний день повiльно чекав русального дива, коли-то з вiльхових гущавин вилуниться вдоволене мукання напасених корiв, i з просiк, що вузькими тунелями вгризлися у вогку гущавину, виступить поважний похiд червонобоких матрон з барвiнковими вiнками на рогах, i розбредуться вони поодинцi – кожна до свого обiйстя, де iх зустрiнуть господинi з дiйницями; змастивши маслом дiйки, припадуть вони руками до повних вимен, з яких невтримно дзюркотiтиме шумними цiвками живильний напiй.
Й стихне тодi пастуше галайкання: як лише роздереться навпiл зелена запона лiсу, уздрять пастухи в житах замаенi вiночками бiлi голiвки русалок, й рушать вони, мов лошаки з копит; затиканi сойчиним пiр’ям iхнi крисанi здуе зустрiчний вiтер, розохоченi парубки зволочать житне руно, й коли кожен знайде свою русалку, тодi вiд молодечоi жаги споловiють хлiба…
Коли ж звечорiе, виберуться хлопцi – кожен iз спiйманою й дiвочою кров’ю заприсяженою русалкою – на Ключеву могилу, яка у своiх найпотаемнiших надрах свято зберiгае старосвiтську пам’ять, що раз на рiк оживае у купальських забавах.





