На нашем сайте вы можете читать онлайн «І земля, і зело, і пісня». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги І земля, і зело, і пісня, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению І земля, і зело, і пісня. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
І земля, і зело, і пісня читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу І земля, і зело, і пісня без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Не знав Андрiй назв цього зеленого буяння, як теж – i богiв, якi з таким щедрим марнотратством обдаровували не баченими в свiтi благами майже безлюдний край, i подив та заздрiсть щербили його серце: чи ж то справедливо вчинив Ягве, коли випалив сонцем Ізраiль, Єгипет, Грецiю, густо заселивши iх народами, й вони на безводдi й безхлiб’i, в пустелi, пiсках i солончаках мусили витворювати високi цивiлiзацii й викрешувати в собi силу мислення в боротьбi з убозтвом землi? А може, саме в жорстокiй спонуцi до непосильноi працi й таiться причина того, що на земних пустищах зродилися неповторнi культури, досконалi державнi утворення, могутнi вiйська? І все ж таки, для чого обдарував Господь таким багатством сколотський край, де люди навiть домiвок не мають: чейже нiколи мешканцi бористенських степiв не спожиють цього добра.
Йшов апостол, виминаючи непевних кочiвникiв, якi де-не-коли з’являлися на степових в’iжджених дорогах, – сповнювалось тодi зелене безмежжя ревом худоби, iржанням коней, скрипом дерев’яних колiс i лопотiнням халабуд, нап’ятих на телiги, – були це тi самi скити-антропофаги, в котрих Андрiй викупив Матея, й хоч не йняв вiн вiри, що тут насправдi живуть людожери, все ж остерiгався бородатих понурих людей, якi жили за законом кочiвлi: ходила ж бо чутка в грецьких полiсах, що скити обертають чужинцiв у рабiв, ослiплюючи iх, щоб не втiкали; засуджених на смерть скидають з урвищ; на похоронах князiв убивають рабiв, коней i жон, спалюючи iх разом з покiйником на жертвенних вогнях, – про це розповiв Матей, застерiгаючи його перед напiвдикими людьми, в яких перебував у неволi, тож ховався Андрiй далеко вiд дорiг у вибалках, коли на обрii з’являлись валки.
Знав Андрiй: це ще не той край, де йому звелено хрест поставити, вiн здалеку прислухався до голосiв степових мешканцiв – не була то мова, яка вгнiздилася в пам’ятi, коли над ним завис вогненний язик в день зiслання Святого Духа, тож мандрував далi й далi, поки не спустився iз пласких гранiтних кряжiв, що розтинали степ на обаполи, над молитовно тиху рiчку, яка впадала в Бористен серед розлогоi, мов плахта, рiвнини.







