На нашем сайте вы можете читать онлайн «Край битого шляху». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Край битого шляху

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
Краткое содержание книги Край битого шляху, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Край битого шляху. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ім’я Романа Іваничука (1929–2016), українського письменника, лауреата багатьох літературних премій, відомо не тільки в Україні, а й далеко за її межами. У його творчому доробку близько п’ятнадцяти історичних творів, якими письменник намагався заповнити білі плями в нашій історії.
Події, зображені в трилогії «Край битого шляху» (1962), відбуваються на Закарпатті. Перша частина «На зламі ночі» охоплює час 1935–1936 рр. Молодий науковець Антін Кривда намагається знайти свій шлях у буремних подіях, що вирують навкруги. Він пише наукову працю про топоніміку Сілезії, яка згодом стане своєрідним закликом до боротьби проти польської влади. Друга частина трилогії «Імлистий ранок» зображує події 1939 року. До Загайпілля після тривалих поневірянь повертається і нарешті знаходить своє щастя сестра Антона Кривди Оленка…
Край битого шляху читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Край битого шляху без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Що вiн задумав? І завжди Мохнацький закiнчував тим самим резюме: «Ця людина з’явиться знову, може, й обiдрана. Але здивуе всiх нас».
Владек почав приходити до Юлi щодня. Вiн брав ii за руку й говорив про своi почуття. Юля немов не чула його палких освiдчень. Аж одного разу, покликаючись на батькову згоду, Владек запропонував iй вийти за нього замiж.
«Батько погодився? А вона що, батькова власнiсть, рiч, про яку можна домовлятися й торгуватись?»
Схопилася. Наiжена i гнiвна, з огидою дивилась на Владека.
– Ідiть… Ідiть! І не приходьте бiльше!..
Кузьмiнський повертався розбитий, пригнiчений. Ішов бiчними вуличками, щоб не зустрiти нiкого iз знайомих.
Юля стала мовчазною й дратiвливою. Це привернуло увагу професора. Нiжна i навiть насмiшлива в розмовi з батьком, сповнена романтики i фантастичних мрiй, спiвуча, по-нiжному дбайлива й закохана у квiти й музику – таку любив i такою Мохнацький звик бачити свою дочку.
Вiд якогось часу Юля почала замикатись у своiй кiмнатi, i професоровi не раз доводилося довго просити, щоб вона вiдчинила дверi чи вiдiзвалась.
– Чим ти займаешся? – питав суворо.
Здебiльшого мовчала, мовчки показувала на музичну лiтературу або коротко вiдповiдала, що готуеться з теорii.
Це турбувало Мохнацького. З кiмнати Юлi часто долинали не монотоннi звуки складних гам, а якiсь невiдомi мелодii або улюблена материна пiсня «Пасла Касенька круфкi две…», а деколи ii власнi iмпровiзацii – тужливi, уривчастi, як схлипування.
Професор вирiшив поговорити з дочкою.
– Я хочу з тобою поговорити, доню, – сказав, як мiг, лагiдно.
– А я не хочу говорити, татку, – вiдповiла жорстко, не дивлячись йому в очi.
– Як ти смiеш так вiдповiдати? – сторопiв професор.
– Татку, я прошу тiльки одного: не стеж за мною, не перевiряй, чи я дома. Я цього не хочу.
– Але ж я твiй батько! Як ти можеш розмовляти зi мною таким тоном? Якби жила мамуся… Хiба я не вiдповiдаю за кожний твiй крок?
Юлинi губи склалися в глузливу гримасу.
– Я вже сама можу вiдповiсти за своi вчинки. Ти забуваеш, татку, що я доросла.
Професор глянув на дочку, нiби побачив ii вперше. І справдi… Коли це все сталося? Адже ще недавно бiгала по кiмнатах галасуючи, заважала йому працювати, просила розповiсти щось цiкаве. Тепер стояла перед ним вродлива дiвчина, доросла i чужа.









