Країна ірредента

…Про подальшу долю батька розповiдала моя мати Марiя, вона таемно обвiнчалася в Ходоровi з партизаном УПА Остапом Безрiдним на псевдо Вiтер.

Остап зi своею боiвкою переховувався в пропастях тужанiвських лiсiв аж до початку нiмецько-советськоi вiйни. Перед iнвазiею червоних вiйськ в Галичину 1939 року новiтнi партизани цiлий тиждень зазнавали кривавоi волi: розбита нiмцями польська армiя Ридза Смiглого панiчно втiкала в Румунiю. Вiдступаючи, польськi жовнiри пiдпалювали сiльськi хати, вбивали мирний люд.

Боiвкарi iх знищували, роззброювали й ховали оружжя в бункерах; коли радянська влада встановилася на наших землях, група Остапа Безрiдного зачаiлася в непрохiдних недеях i чекала виправи з Кракова вiддiлку Крайового провiдника ОУН Володимира Тимчiя-Лопатинського, з яким мала намiр пiдняти антибiльшовицьке повстання в Галичинi.

За наказом голови кракiвськоi Дружини украiнських нацiоналiстiв Шухевича-Тура Лопатинський взимку 1940 року зi своiм вiддiлком перейшов Сян.

Випав тодi снiг, й чекiсти iх вистежили. Повстанцi забарикадувалися на горищi якоiсь хати в селi Устиновi, вiдстрiлювалися до останнього набою i пiдiрвали себе гранатами.

Остапова боiвка вижила: пiвтора року селяни з Городищ, Залiсок i Рудкiвцiв пiдтримували життя партизанiв, й вони, зголодженi й обдертi, дочекалися 22 червня 1941 року. Тодi Остап вийшов iз криiвки й товарняком дiстався до Львова. Львiв у тi днi був ще вiльний, нiмцi зупинилися на лiнii Рясне – Скнилiв, а на Ринку, 10 у примiщеннi «Просвiти» Ярослав Стецько вiд iменi Провiдника ОУН Степана Бандери 30 червня проголосив вiдновлення Украiнськоi Держави – на львiвськiй ратушi вдруге залопотiв синьо-жовтий прапор.

Остапа, через його обшарпаний вигляд, до середини зали не впустили, а тодi вiн назвав псевдо голови Дружини украiнських нацiоналiстiв, який керував виправою Лопатинського:

«Я повинен побачити Тура!» – вигукнув Остап, i всi, хто був у залi, сторожко придивилися до обiрванця, який знав псевдо Романа Шухевича.

Остап стояв непорушно бiля дверей i ждав на реакцiю мiнiстрiв. Мовчанка в залi тривала довго, та врештi пiдiйшов до Остапа довгобразий, з русявим кучерявим волоссям чоловiк, вiн пильно придивився до зайшлого i запитав:

«Звiдки знаеш iм’я Тура?»

«Вiд Тимчiя-Лопатинського».

Тодi Шухевич взяв Остапа за лiкоть, провiв його в кiнець зали й спитав пошепки:

«Боiвка цiла?»

«Збереглася i жде вашого наказу».