Мальви. Орда (збірник)

] Кьозем, – сказав шейхульiслам, та саме в цю хвилину вiдхилилася портьера i до спальнi увiйшла жiнка в чорному. Серпанкова чадра прикривала ii суворе обличчя. Вона притулила руку до серця, скорботно дивлячись на мертвого сина. Та хвилина материнськоi печалi тривала недовго, валiде пiдвела голову, здiйняла вгору руки.

– О, радiсть мого серця Ібрагiм, син султана! – виголосила урочисто, i блиснули очi в яничара-аги. Владна султанська мати, що колись сама порадила Амуратовi посадити до тюрми Ібрагiма, благословила тепер свого юродивого сина на трон.

Hyp Алi ступив крок назад, i глянули на нього сановники. Вiн мовчки показав рукою на вихiд, шейхульiслам вагався тiльки мить i пiшов першим, а за ним усi члени дивану. Мовчазною процесiею пройшли через подвiр’я, минули султанську конюшню i зупинилися перед залiзними дверима двiрцевоi темницi. Розступилися вартовi, каштелян тюрми прогундосив тремтячим голосом:

– Тiльки з дозволу великого вiзира можу вiдчинити браму…

Hyp Алi шмагонув його канчуком, зiрвав з пояса каштеляна ключi, i вiдчинилися зi скреготом дверi.

Заросла людина в брудному халатi, з червоними очима боязко наблизилася до виходу, впала на колiна i проячала:

– Тiльки… тiльки Амурат е i буде повелителем правовiрних, нiхто не смiе визнавати iншого… даруйте, даруйте менi життя…

Валiде Кьозем рiшуче ступила вперед i перервала Ібрагiмове квилiння:

– Сину мiй, твоя любляча мати благословляе тебе на престол предкiв.

– Нi, нi! – вереснув Ібрагiм. – Я не пiду звiдси, я не пiду!

– Принести тiло Амурата! – наказала валiде.

І тiльки тодi, коли Ібрагiмовi дозволили дiткнутися до братового трупа, вiн повiрив.

– Тиран мертвий, мертвий! – закричав, схопив ротом повiтря i впав зомлiлий на руки Hyp Алi.

Старий Хюсам, власник ювелiрноi майстернi, що заховалася у темнiй вулицi на околицi Скутарi, довго не мiг заснути цiеi фатальноi ночi. Розтривожили його сльози вiрноi дружини Нафiси, зануртували своi думи – невтiшнi й тривожнi.

Не знав, що дiеться по той бiк Босфору, та, певне, – оргii, бенкети, зикри дервiшiв iз нагоди святкування перемоги Амурата.

Але це його мало обходило. Вiсiм султанiв змiнилося на престолi за довгий вiк Хюсама, а пам’ятае вiн ще Сулеймана Пишного – Законодавця. Нi один не дорiс до нього, нi один не досяг слави великого можновладця.

Багато рокiв прожили разом Хюсам iз Нафiсою – тiльки удвох. Не мав вiн бiльше жiнок, хоч ця йому й не народила дiтей. Любив Нафiсу.