Мальви. Орда (збірник)

– Рано тiшишся, ефендi, – блиснув яничар-ага бiлими зубами. – Чуеш, кого проголошують яничари? Чи, може, й ти посмiеш пiти проти них?

Тепер зрозумiв Аззем-паша: султана отруiли яничари, щоб поставити на престол недолугого Ібрагiма, якого Амурат запроторив на вiчне ув’язнення до двiрцевоi тюрми. Не лють, а страх перед неминучим лихом струснув ним, i, забуваючи про свiй стан, великий вiзир закричав:

– Шайтан! Чужинцю, вiровiдступнику! Що дороге тобi на цьому свiтi, крiм власноi вигоди? А будь ти проклята, змiе, вигодувана Урханом!.

.[37 - Урхан – султан Урхан Газi, який сидiв на престолi у XIV ст., створив вiйсько «йенi-черi» (нове вiйсько) з вихованих у спецiальних закладах християнських хлопчикiв.] О Аллах, Ібрагiм правитиме iмперiею!

Hyp Алi спокiйно вислухав вибух безсилого гнiву великого вiзира. Вигуки «Ібрагiма, Ібрагiма!» лунали вже по обидва боки Золотого Рогу, яничар-ага мiг бути спокiйним. Вiн поклонився вiзировi i мовив, не ховаючи переможноi посмiшки:

– Непорушнi пiдвалини Порти, ефендi.

На яничарах виросла Османська iмперiя, на яничарах тримаеться i, якщо буде воля Аллаха, загине разом iз ними. А та голова, – додав iз погрозою, – що не мае влади над своiм язиком, часто пишаеться на золотiй тацi бiля ворiт Баб-i-гамаюн[38 - Ворота Баб-i-гамаюн – ворота султанського палацу, перед якими виставляли голови страчених достойникiв.] напроти Айя-Софii.

Вiн повернувся до великого вiзира спиною, сказав прислузi подати коня. З сiдла ще раз поклонився Аззему-пашi.

– Сьогоднi брат покiйного Амурата буде на волi. А тодi, коли султан Ібрагiм повернеться з мечетi Еюба, оперезаний мечем халiфа Османа, я сподiваюся зустрiтися iз тобою на радi дивану, де поговоримо не про посаду виголошувача тостiв, а про важливiшi державнi справи.

Аззем-паша не вiдповiв. Вiн дивився на те мiсце, де недавно лежав останнiй хоробрий султан iз роду Османiв – династii, що пережила себе. Позаду вiзира стояв його ескорт, по всьому мiсту народ вигукував «Ібрагiма, Ібрагiма!», чвалував до палацу Hyp Алi – усе це були пiдданi Аззема-пашi, та серед них усiх найменше сили мав вiн сам.

Тiло Амурата спорядили в спальнi султана, i тодi увiйшли сюди шейхульiслам, анатолiйський i румелiйський кадiаскери[39 - Кадiаскери – верховнi суддi обох бейлербейств – Анатолii i Румелii.], вождь спагiiв – алай-бег, останнiм увiйшов спiтнiлий вiд швидкоi iзди Hyp Алi.

– Покличте валiде[40 - Валiде – мати султана.