Смерть Юди

Розповiдали Петро, Якiв Молодший i Йоан, яких Христос посвятив у тайну перевтiлення на горi поблизу Генiсаретського озера, що засяяв вiн бiлим свiтлом i зiйшли до нього Мойсей та Ілля. Але я не бачив того…

Я не бачив того, однак повiрив у чудо Христового преображення: Ісус сам хотiв переконатися у своiй божественностi.

II

На десятий день пiсля вознесiння Христового чорнi хмари посунули з Кiпрського моря на Єрусалим: блискавки схрещувались i вибухали полум’ям у знавiснiлому вiд власноi могутностi громаддi туч; предтечi Божого всесилля гуркотiли вдалинi тривожними громами, наближаючись до мiста, i зрозумiли апостоли, що Син Божий хоче нинi iз небесноi стихii подати iм свiй знак.

Бо за земноi вiдсутностi Вчителя нетямущими й бездiяльними, мов малi дiти, стали учнi, й хробак зневiри почав добиратися до iхнiх душ: а чи було вознесiння, чи це iм не приснилось i чи взагалi бачив хто Христа пiсля того, як його розп’яли, – може, то комусь примарився образ Сина Божого; тож зiбралися пiд негоду апостоли у дворi Єрусалимського храму, щоб на власнi вуха почути у громовому гуркотiннi голос Спасителя.

Сумнiви щодо божественностi Христа почали дiймати апостолiв вiдразу пiсля того, як його схопили легiонери й повели до прокуратора, а потiм жорстоко бичували нагайками, мов подлого раба; учнi ганебно повтiкали, забувши вмить про торги за перше мiсце бiля Вчителя, й не всi бачили, як його розпинали.

Крiм Томи та Йоана. Перемагаючи почуття страху, пiшов Тома з цiкавостi на Голготу, бо все ще очiкував чуда: не дасть же Господь смертним людям убити себе! Передчуваючи, що чуда не станеться, iшов Тома хресною дорогою пригноблений зневiрою, i тiльки Марiя Магдалина, яка весь Страсний четвер була з ним поруч, додавала отухи; вона нiчого у свiтi не боялася i едина, мабуть, беззастережно вiрила в надприроднiсть Ісуса, бо найкращим доказом цього було ii власне зцiлення: в ii душi народилось те, що в блудництвi мало б навiки втратитись – звичайна й могутня людська любов.

На Голготi зневiра до решти здолала Тому.