Смерть Юди

Завершивши трилiтню науку в Ісуса з Назарета i справдивши для себе його богочоловiцтво дотиком перста до ран, вiдбув Тома Невiрний довголiтню мандрiвку в Орiянський край, напросившись у супутники Андрiевi Первозваному, i, посiявши серед слов’янського народу зерна новоi вiри, повернувся на рiдну землю доживати вiку, та не знайшов спочинку: над Юдеею сповнювалось одкровення Йоана Богослова, й увiч переконався Тома в незмiннiй жорстокостi найвищого Божества, яке колись в iпостасi Яхве перемiнило грiшнi мiста Содом i Гоморру в сiрчане Мертве море, а нинi iм’ям Сина Божого, на землi милосердного, на небi ж ожорсточеного муками земними, спустошило столицю Юдеi, за муки Христовi провинну.

Тома покинув руiни Єрусалима й подався в пустелю, яка вiдвiчно сприяла живучостi вiри, духа й забобонностi юдейськоi: на моавськiй вершинi Нево, що височить над схiдним краем рудих пiскiв, спочив Мойсей, уздрiвши обiтований край; у долинi пересохлого Кедрону постив сорок днiв Ісус Христос, готуючись до божественного чину й гартуючи свiй дух перед сатанинською спокусою на горi Дук; тут волав Йоан Предтеча, вимагаючи в Єгови права на первохрещення, яке мало явити Месiю; а ще кожен, хто йшов на випробування в пустелю, знав i те, що Кумранськi гори досягають своiм кряжем Шеону – пiдвалiв космосу, де живуть душi злих людей, якi втратили колишню славу, й знесиленi тiнi жорстоких тиранiв, i витае тут темний демон пустелi – спокусник Азазель.

Осiнить дух Божий на Кумранському безлюддi i Тому, скупа земля нагодуе його диким медом i сараною, воду дасть вiчне ерихонське джерело, з якого напився Ісус Навин, увiйшовши з гебреями в землю Ханаанську, печера стане йому житлом, папiрус дiстане у есеiв, що живуть праведним братством на захiдному березi Мертвого моря в оазi Ен-Гаддi, – i поки прийде смертний час, напише Тома свою правду про добу Сина Божого.

Може, колись шукачi iстини знайдуть сувiй П’ятого Євангелiя в печерi Вадi-Кумран i прочитають свiдчення дванадцятого апостола, на якого не зiйшов Святий Дух десятого дня пiсля Христового вознесiння з причин Томиного невiр’я.

…Землероби з Ездрелонськоi долини, що навiть у серпнi зеленiла продовгуватою тацею мiж Генiсаретським озером i Каною галiлейською, – Тома i його вiтець викохували у своему саду цитрини, помаранчi й мушмулу, а на клаптику поля вирощували ячмiнь i жито. Працювали тяжко, сплачуючи непосильнi податки римському намiсниковi, i разом з усiм гебрейським людом терпеливо очiкували явлення Месii.