Смерть Юди

Хлiб належав для домашнього спожитку, i ним займався батько; садовий же продукт спродував син, тягнучи за собою вiзок з фруктами до рибальських селищ над Генiсаретське озеро, а деколи запрягав Тома в повiз осла й добирався на торги аж у Кiнерет, Тверiю або Капернаум, де вряди-годи зустрiчався з есеями, якi приходили з Юдейськоi пустелi в цi мiста за харчем, i захоплено прислухався до iх проповiдей. Праведнi братчики називали себе йоанiтами й розповiдали про Йоана Хрестителя, який водою змивае з людей грiхи в рiцi Йорданi, й називали його месiею.

Тома не раз i заночовував у станi есеiв, прагнучи пiзнати книжнi науки про людське й Боже…

Батько й син були гордi за свiй хлiборобський промисел, в торгах дотримувалися порядностi, у них водилися грошi, й вони зверхньо ставилися до обвiтрених, нечесаних, галасливих i вiчно голодних рибалок, котрi завше сперечалися мiж собою, хвалячись один поперед одним своею належнiстю до найславнiших гебрейських колiн, й погорджували в свою чергу хлiборобами, якi за працею не мали часу докопуватися до родового кореня.

Рибалки були несусвiтними скупарями, й коли одного разу якийсь iз них – рудий зi скошеними до перенiсся колючими очима, – оглянувши Томин крам, показав йому срiбного динара, Тома, здивований щедрiстю обiрванця, подався, не вагаючись i митi, зi своiм вiзком за зизооким незнайомцем до тераси пiд опуклим горбом, де сидiли бiля намету такi ж цюндравi рибалки, в яких, крiм руб’я, нiчого бiльше не було: нi снастей, нi лежакiв, анi посуду; не мали вони навiть корита, в котре можна було б висипати з вiзочка помаранчi й мушмулу.

Тома пiдозрiливо поглядав на голодрану компанiю i вже взявся було за дишло, щоб вернутися разом з вiзочком назад до озера, та в ту мить зустрiвся поглядом з чоловiком, що сидiв осторонь край намету, обхопивши руками колiна, й добрими синiми очима придивлявся до Томи.

Чоловiк мав задумане приемне обличчя, обрамлене чорною роздвоеною борiдкою; горiховоi барви волосся, за назорейським звичаем роздiлене прямим продiлом, рiвно спадало до вух, а нижче бралося хвилями аж до плечей; чоловiк пiдвiвся – вiн був високий, стрункий i вигiдно вирiзнявся серед обшарпаних рибалок, – пiдiйшов до Томи й поклав йому руку на плече.