Смерть Юди

Вiдбудовуеться ерусалимський храм, поруч виростае цитадель на честь римського полководця Антонiя, закладаеться портове мiсто Кесарiя; в новозбудованому ерусалимському театрi, оздобленому римськими орлами, вiдбуваються поединки людей з левами, в лазнях з голубого мармуру збираеться на ради чужоземна знать, римськi легати везуть до Рима багатi подарунки вiд Ірода, – довколишнiй свiт славить юдейського царя за щедрiсть i розум, а в столицi липучий страх немiччю сковуе мiстян… Вирiзано членiв старого синедрiону, нишпорки снують по Єрусалиму, вказуючи римським лiкторам зрадникiв, у пiдвалах Антонii ночами страчують людей, запiдозрених у змовi проти Ірода.

Ірод наказуе вбити улюблену дружину Марiямну, яка докоряла царевi за жорстокiсть; юдейський цар, зляканий власними злочинами, ховаеться в схронах Антонii; щоб уникнути помсти вiд рiдних синiв, наказуе iх знищити, а перед самою своею смертю велить замкнути в тюрми ерусалимську знать, заповiвши всiх убити пiсля свого скону – щоб народ не радiв на похоронi тирана, а мусив проливати сльози за найпишнiшим цвiтом Юдеi… Не знав гебрейський народ такого лиха навiть у вавилонськiй неволi – i стерпiв.

А ось цього стерпiти не мiг… За Ірода Антипи, тетрарха галiлейського – наслiдника Ірода Великого, Юдея стала римською провiнцiею, прилученою до Сирiйського намiсництва, i правив нею римський прокуратор, обравши своею резиденцiею Кесарiю. За iмператора Тиберiя став прокуратором Понтiй Пiлат, який замiнив Аннiя Руфа; зухвалий молодий вельможа i знати не хотiв про звичаi й закони правовiрних юдеiв, вiн навiть не пiдозрював, що цей народ мае своi релiгiйнi традицii, що вшановуе свого Бога, а тому проголосив богом усiх намiсництв i провiнцiй неосяжноi iмперii – Тиберiя.

А щоб юдейське плем’я мало можливiсть повсякчас бачити божество й молитися до нього, Пiлат звелiв рiзьбярам витесати з мармуру погруддя iмператора й установити в притворi ерусалимського храму.

Заворушилася Юдея, заклекотiв народ, мов розворушене необачним хлопчиськом шершневе гнiздо, i стали враз единими вiчно розсваренi буквоiди-садукеi, якi пiшли на угоду з римською владою, й вiльнодумнi фарисеi й есеi, котрi не визнавали первосвященикiв, й аскети назореi, проповiдники-катехити й жебраки, торгiвцi, ремiсники й бунтарi-зелоти, яких очолили Юда галiлеянин i – потаемно вiд Ісуса – апостол Симон Канонiт, прозваний потiм Зе- лотом.