Манускрипт з вулиці Руської

Манускрипт з вулицi Руськоi

Роман Іванович Іваничук

Роман Іваничук. Зiбрання творiв (Фолiо) #7

Роман Іваничук (1929—2016) – вiдомий украiнський письменник, лауреат багатьох лiтературних премiй, серед яких Нацiональна премiя Украiни iм. Т. Шевченка та iншi. У його творчому доробку близько двадцяти iсторичних романiв, якими письменник заповнюе бiлi плями в нашiй iсторii. І вiн не обмежуеться лише зображенням тих чи iнших подiй минулого, а визначае багато проблем, якi хвилюють наших сучасникiв.

За роман «Манускрипт з вулицi Руськоi» (1979) Р. Іваничук отримав премiю iм. А. Головка. Змалювавши у цьому творi в яскравих подробицях картини мiського життя кiнця ХVІ – початку ХVІІ столiть, автор воскрешае перед читачем середньовiчний Львiв, Львiв перiоду перших братських шкiл, в яких зароджувалися iдеi визвольноi вiйни майбутньоi Хмельниччини.

Роман Іванович Іваничук

Манускрипт з вулицi Руськоi

Вiд автора

Я знаю: не всi менi повiрять у те, що зараз скажу, та й справдi воно може видатися надто вже фантастичним.

А було так.

Хтось iз господарникiв нашого мiста задумав у темному, квадратному й глибокому, немов велика студня, подвiр’i на вулицi Руськiй (там на стiнi й нинi пишаеться маскарон у виглядi п’яного лева, який пожирае гроно винограду) розчистити вiд культурного, як мовлять археологи, нашарування середньовiчнi погреби, в яких на зламi XV—XVII столiть помiщалася не дуже славна, бо плебейська (славна, аристократична, знаходилась у пiдвалi Корнякта на Ринку, про неi мовитиметься потiм) – корчма «У Лисого Мацька», i вiдкрити там ще одне вечiрне кафе, на якi Львiв i так не бiдний.

Цей намiр, як вiдомо, не увiнчався успiхом, хтось iз вищепоставлених господарникiв сказав: «Досить!» – але роботи якийсь час велися, а я, завжди цiкавий до старовини i не менш зацiкавлений у вiдкриттях подiбних закладiв, навiдувався сюди доволi часто.

Робiтники викидали гори смiття, глини i всiлякоi нечистi, що спресувались у погребах за бiльш нiж триста рокiв, добиралися до товстоi стiни, яка вiддiляла корчму Мацька вiд сусiднього житлового будинку, i одного разу, при менi, дзенькнула лопата об щось металеве й лунке.

Я пiдiйшов до стiни (робiтники вважали мене, певно, за архiтектора або художника, який буде розмальовувати кафе) i побачив у нiй квадратнi залiзнi дверцята з проржавiлим замком, який розкришився пiд лопатою.