Журавлиний крик

Катерина скористалася з пiдтримки гетьмана на коронуваннi, проте вiдразу дала йому зрозумiти, що в чинi сенатора вiн не ходитиме самотою.

Дванадцять рокiв гетьманування. О, скiльки звершено державних справ! Стоiть у Батуринi нова гетьманська резиденцiя, а на Невськiй першпективi – гетьманський палац. І титули, титули… Збагачуйся i ходи в орденах, тiльки не допускай думки, що ти насправдi гетьман. Тож робив Розумовський, що дозволялося, – багатiв. І ще на всякий випадок придбав у маршала Францii Левендаля французького пашпорта.

Це останне багатство зберiгав у Батуринському замку в скарбничцi. Ото й усе, що вiн надбав за Єлизавети…

Яка крихта перепаде вiд цiеi владичицi? Звання сенатора й опiку Теплова вже мае. А може, доведеться ще скористатися з останнього багатства, що у скарбничцi?

Царський ескорт наближаеться до Двiрцевоi площi. Повне, випещене обличчя гетьмана невеселе. Меланхолiйний вигляд i в Панiна. Орлови набираються пихи. «А якими ж усе-таки милостями обсипле нас усiх iмператриця?» Орлови дiстали свое одразу сповна.

Олексiй нинi вже майор, Григорiй – камергер, завтра вони стануть генералами i графами. Теплову обiцяно титул статс-секретаря. Навiть звичайний вахмiстр став камер-юнкером. Що перепаде Розумовському за вiрнiсть? А що вижебрае у «матушки» новий кошовий отаман Калнишевський? Та, певно, усiх однаково вона не винагородить, кожен отримае за своiм зростом…

Вiдгримiв перший бал, погасли феерверки, розiйшлися зi Зимового палацу спiваки придворноi капели й актори-аматори кадетського корпусу.

Бiля входу до тронноi зали стояли, нудьгуючи, два кавалергарди у срiбних латах. Розмовляти iм заборонено, то мусять вони щось думати, можливо, обмiрковують тi подii, що промчали крiзь царськi хороми. Напевно, бо ж добре вкарбувався iм двiр Єлизавети – дивуються з нечуваноi скромностi й простоти новоi iмператрицi. Подумати лише – всього дванадцять камер-юнкерiв i стiльки ж фрейлiн, причому дамам заборонено носити високi зачiски: кожна красуня-дворянка може без нiяких труднощiв потрапити на бал або ж на чай до царицi, якщо в неi зачiска не вища за чверть лiктя.

А мужчина-дворянин – аби лише при шпазi. Сама ж цариця вийшла на перший бал у гвардiйському мундирi, в якого одяглася бiля церкви Рiздва, i випила з офiцерами чарку горiлки на знак вдячностi за престол.

Старi кавалергарди вдоволенi, що з них зняли огиднi гольштинськi мундири й повернули росiйськi.