Журавлиний крик

Треба зробити опис кордонiв i поiхати в депутацiю до Петербурга, щоб iх затвердили. Вiзьме Антона Головатого з собою, то спритний чоловiк… Але що нового на Сiчi?

– Ану, Панасе, скачи щодуху i звiдай, як там i що, – сказав, коли вдалинi показалися заплави Пiдпiльноi, зарослi гаями очерету.

Панас пришпорив коня. Калнишевський вiдпустив повiддя, кiнь ступав нога за ногою.

«Обкроiли, так уже обкроiли Украiну, – думав кошовий, – а ii усе ще багато.

Ідеш, iдеш, не об'iдеш… То треба ту решту зберегти, зубами за неi триматися. Накажу полковниковi Протовчанськоi паланки Андрiевi Порохнi описати кордони, вiзьму копii унiверсалiв Хмельницького та й поiду. Тiльки що це за цар? Рiзнi чутки ходять. Шепочуться, недолугий…»

Наближався до звивистоi рiчки. З долини вже виднiлися вежi на сiчових валах. Звiдтiля скакав вершник.

«Дбайливий парубок, диви, як охломостався», – ствердив про себе Калнишевський i зупинився.

Надто швидким галопом мчить Тринитка. Чи не лучилася яка бiда?

– Ну, що там? – спитав, коли джура осадив змиленого коня.

– Пан писар наказав доповiсти: У Петенбурзi царi помiнялися!

– Що, що?

– Царi помiнялися. Уже не той на престолi, що був, а якась Катерина.

Кошовий пришпорив коня. За ним пiшов чвалом Тринитка. Калнишевський пiдняв на Сiчi справжню веремiю.

«Що сталося з отаманом? – дивувався Панас. – Завжди такий статечний, поважний, а тут ураз заметушився, мов неоперений молодик. Сам гасае по куренях, покрикуе… Що ж ото за птиця – ота Катерина?»

Другого дня зранку заваравили дзвони, курiннi отамани вивели своi куренi, вийшло на майдан усе старшинство, прибули й офiцери ландмiлiцейського гарнiзону Новосiченського ретраншементу. Вдарили литаври.

З шереги старшин виступив писар, розгорнув сувiй паперу, почав читати:

– По благостi всемогутнього Бога…

Гаврило Скирта, як старий вiйськовий товариш, стояв серед старшин, бурчав:

– Щопiвроку присягаемо, трясця iх матерi… Чи ж то давно ми чули, що по благостi всемогутнього Бога Петра вергло на трон. А нинi уже й з трону?

Хтось цитьнув, Калнишевський невдоволено зиркнув у його бiк.