Журавлиний крик

Це ж вони рвалися на переднiй край у Семилiтнiй вiйнi… А з яким пiететом висловлюеться про них мосье Вольтер! Кириле Григоровичу, ви ще не сказали менi, як сприйняли козаки вiсть про мое воцарiння.

– Козацтво присягае вашiй величностi й, посмучене царюванням вашого попередника, чекае на милiсть, – проказав холодно, нiби на рапортi, Розумовський.

Катерина схилила голову на долонi, помовчала, потiм мовила:

– Завжди державець винен, якщо пiдданi обуренi на нього. І ви теж будьте ласкавi мiряти дiла на сей аршин.

…Гетьман змовк. Калнишевський теребив пальцями сивого чуба, мовчав, опустивши на очi кошлатi брови.

– Отаке-то, Петре, – розвiв руками Розумовський. – Треба й тобi йти пiд того аршина. А що i скiльки буде ним тобi вiдмiряно, побачиш сам.

Хто не знав тодiшнього Версалю Людовiка XV, той мусив бути вражений помпезнiстю царського виiзду на коронацiю до Москви.

Першого вересня до другоi столицi Московii потяглося сiмдесят екiпажiв, запряжених чотирмастами коней, за кортежем везли дубовi бочки, наповненi срiбними монетами – для церемонiальних витрат i для натовпу.

Скромна цариця поки що й помислити не могла, що незабаром вiддаватиме набагато бiльшi суми посереднiм фаворитам за нiчнi послуги.

Через два тижнi кортеж зупинився у пiдмосковному селi Петровському. Серед двадцяти сенаторiв, що супроводжували Катерину, не було лише Теплова. Гетьман навдивовижу смiливо попередив iмператрицю, що не сяде до карети поруч зi сутягою та iнтриганом.

Розумовського пiдтримав Панiн, Катерина поступилася, статс-секретар затаiв у душi тяжку злобу на свого колишнього вихованця.

Поки лаштували для Беллони парадну вулицю вiд Петровського до Кремля – оббивали паркани ялиною, стiни будинкiв завiшували килимами, мостили колодами дорогу, – цариця вiдпочивала i приймала делегацii. Директор унiверситетськоi друкарнi поет Микола Херасков день i нiч готував маскарад-алегорiю, що мала б вiдобразити, як на змiну невiгластву, обману й шахрайству приходить золотий вiк в образi богинi мудростi Мiнерви.

Беллона-Мiнерва приймала привiтання вiд пiдданих, що з'iжджалися з усiх кiнцiв Московii, в присутностi членiв Сенату, вищого духовенства, придворних дам i кавалерiв.

П'ятого дня гетьман Розумовський доповiв царицi, що до ii стiп проситься запорiзька делегацiя з кошовим отаманом Петром Калнишевським на чолi.

– Прекрасно! – пожвавилася цариця.