На нашем сайте вы можете читать онлайн «Жарінь. Зупинись, подорожній!». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Жарінь. Зупинись, подорожній!

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
Краткое содержание книги Жарінь. Зупинись, подорожній!, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Жарінь. Зупинись, подорожній!. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку понад п’ятнадцять історичних творів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії.
«Жарінь» (1964) – заключна книга трилогії «Край битого шляху» (1962) – розповідає про долю ровесників автора, про їхні пошуки вірного шляху боротьби зі злом, про ті круті дороги, що ними йшла в буремні воєнні роки галицька молодь до пізнання істини, а також про складний процес сприйняття і не сприйняття радянського ладу галичанами.
Також до видання увійшла повість Р. Іваничука «Зупинись, подорожній!», що була задумана як епілог до трилогії «Край битого шляху» і в якій авторові, як він сам зауважував, вдалося вперше переступити межу страху і назавжди скинути спокусу кон’юнктури.
Жарінь. Зупинись, подорожній! читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Жарінь. Зупинись, подорожній! без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
А плескатий Лесько ошкiрився:
– Скажiть, вуйно, Василевi, най не бариться, бо не залишиться для нього, то шкодувати буде.
Сине, опухле обличчя Опришка розпогодилося, i ранiшнiй промiнь сiв скупою усмiшкою на губи. А позаду нього червонiли невиспанi очi й сльозилися люттю та злою радiстю помсти.
Опришко зупинився.
– Розв’яжи руки, Пушкарю, втiкати не буду.
– Розв’яжеш йому, Марiе, як дошками забиватимуть, – вiдповiв Пушкар.
Марiя схлипнула, пiдбiгла до Андрiя i припала до його грудей. Вiн схилив кудлату голову до ii чола, хотiв щось сказати, а слова забулися…
– Отак-то, небого…
Виминув Марiю, i пiшли вони далi в напрямi до колишньоi сiльради.
У примiщеннi сiльради – голi стiни. Нових портретiв ще не навiшали. На столi – чорнильниця й папiр. Пушкар iнсценуе суд.
– Коли вперше знюхався з комунiстами?
Опришко глузливо оскалив зуби.
– Ти, Миколо, змахуеш за цим столом на осiдлану корову. Веди в Коломию та передай нiмцям, тi, напевно, краще вмiють протоколювати.
– А в нас не нiмецька влада, а украiнська. На! – Пушкар тицьнув Опришковi перед очi бандерiвську вiдозву. – Приколи ii, Леську, до дверей, щоб кожний бачив.
– Задницю нею витреш, та не свою, а нiмецьку, коли тебе покличуть, – процiдив Андрiй.
Схопився Пушкар з-за столу, вдарив Опришка по лицi.
– Ти лише зв’язаного бити вмiеш, гадино!
Пушкар шаленiв.
– На р-раз-з… За мене! Два… За Якубського! Три-х-х… За межi! На! На! Маеш-ш… – вiн задихався i бризкав слиною.
Опришко заточився, вiдлетiв у кут; звiдти його штовхнули наперед i почали ним жбурляти вiд стiни до стiни; били палицями по крижах i головi. В Андрiя текла кров з носа й вух, але вiн ще не падав.
– Почекайте, газди! Я маю з ним рахунок! – почувся з дверей голос. – Що, вуйку Андрiю? – наiжився до Опришка Василь Ковбанюк.
Андрiй глянув на Василя i вперше тепер помiтив, що вiн на диво схожий на матiр. Справдi, нiчого немае бандитського в його очах. Мав Кривда рацiю колись… Можливо, вiн зараз i вдарить, та невмiло. Невмiло, бо за плугом батько вчив ходити, а вдарить, бо Опришко сам штовхнув його до Пушкаря своею недовiрою.







