Олег Ольжич

– спогади дружини Ольжича, ii розповiдi синовi про батька,

– численнi спогади його друзiв.

Цiкаво, що «вороги» взагалi не залишили негативних згадок про Ольжича. Я маю на увазi «ворогiв», якi могли з’явитись у нього в результатi розколу ОУН на мельникiвцiв та бандерiвцiв. Хiба що… А може, у нього й не було ворогiв, адже вiн прагнув до об’еднання зусиль i дiй украiнцiв у боротьбi за нацiональне визволення?..

* * *

Погляд з висоти часу.

Мiж появою на свiт у 1907 роцi у житомирському пологовому будинку у щасливих батькiв малятка i закляклим трупом у камерi концтабору Заксенхаузен у 1943 роцi пройшло 37 рокiв, усього 37 рокiв.

Але як сказав сам Ольжич: «Не роки життевою мiрою – змiст».

У цьому щасливо-трагiчному промiжку часу ми зустрiнемо знаменнi часово-просторовi орiентири його життя:

– багато дат – чисел, мiсяцiв, рокiв, якими позначенi ключовi моменти його життя. Скiльки iсторичних подiй вiдбулось у життi борця за незалежнiсть украiнськоi держави, скiльки iсторичних вчинкiв йому належить, i який масштаб i вiдгомiн цих вчинкiв;

– багато мiст, мiстечок i краiн, яких вiн охопив своею громадсько-полiтичною та науковою дiяльнiстю.

Вражае навiть не сама динамiка його перемiщень у европейському i американському просторi, але насамперед iнтенсивнiсть його життевиявлення i життествердження.

Постать Ольжича набула iсторичного змiсту у тому сенсi, що вiн е яскравим представником молодого поколiння першоi емiграцiйноi хвилi 20-х рокiв XX столiття, про що ми вже казали. Це поколiння, ягк вiдомо, спромоглося не лише зберегти, але й примножити пасiонарну енергiю украiнського народу, руйновану репресiями, голодомором, спотворенням культури.

Ще раз нагадую мету Ольжича:

«Хай воскресне столиця Андрiя,

Дух вояцький живе у народi!»

Моя задача: створити безпафосну репутацiю iсторичноi постатi Ольжича, украiнського державотворця, поета i вченого, у свiй час знецiненого i хибно трактованого радянською iсторiознавчою наукою i все-таки недостатньо точно, часто у загальних фразах, висвiтленого у нашi часи.

Пропонована книга мае стати черговою сходинкою на шляху донесення правди про Олега Ольжича.

* * *

Три дороги – наукова, поетична i полiтична дiяльнiсть вiльноi духом натури з поневоленоi Батькiвщини-Украiни поеднались у життi однiеi людини.

Захоплення археологiею, буяння поетичноi творчостi i бурхлива полiтична дiяльнiсть Ольжича переплiтаються в його життi тiсно i невiддiльно, неможливо сказати, що саме передуе.